Магдебурзьке право міста Володимир-Волинський

Тематика: ВІД МАГДЕБУРГА ДО ТВОГО МІСТА

Назва: Магдебурзьке право міста Володимир-Волинський

Автор: Хведчук Ярослав


Вступ

Побудова в Україні громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави з верховенством права, пріоритетом прав людини, поділом влади супроводжується становленням місцевого самоврядування – неодмінної складової частини демократичного суспільства. Подібний шлях до нас пройшла більшість демократичних держав світу. В Україні самоврядність теж має давні традиції, пов’язані насамперед із розвитком міст. Усвідомлення власного історичного досвіду є запорукою активного залучення громадян до управління місцевими справами – відповідно до розвитку реального місцевого самоврядування в умовах незалежної України.

Міська проблематика доби середньовіччя та ранньонового часу Волині, як і України загалом, у вітчизняній історичній науці розроблені недостатньо. Мало висвітленою є проблематика малих міст, які в той період переважали на цих землях. Хоча доволі цікаві праці з історії окремих волинських міст, опубліковані вченими ХІХ ст. – О. Андріяшевим, П. Івановим, Л. Крушинським, П. Батюшковим, Ю. Крашевським, А. Сендульським, М. Теодоровичем, не втратили свого наукового значення й донині. У міжвоєнний період висвітленню цієї проблематики присвятили свої праці українські та польські дослідники О. Баранович, С. Іваницький, А. Яковлєв, С. Кутшеба, І. Яворський, Я. Птасьнік, В. Отамановський. Серед досліджень 1970−1990 рр. заслуговують уваги праці Г. Боряка, П. Саса. Якщо в польській історіографії другої половини ХХ ст. у цьому питанні зроблено доволі багато, то в українській − певні зрушення відбулися лише в останнє десятиліття. У зазначеному контексті слід відзначити ґрунтовну монографію А. Заяця(1).Аналіз наукової літератури дає підстави для висновку про те, що проблематика еволюції магдебурзького права в містах Волині, особливо малих, є мало висвітленою.

У результаті так званих “комунальних революцій ”, що прокотилися в ХІ−XIІ ст. у Франції, виникло десятки міських комун. Становлення місцевого самоврядування в Європі в контексті його правового оформлення передусім розглядають через поняття “магдебурзьке право ”. Магдебурзьке право – це один із видів правовільних міських общин у середньовіччі, що являв собою систему норм державного, кримінального,цивільного, процесуального права. Його назва походить від саксонського міста Магдебург, хартія якого була зразком для одержання тогочасних міських привілеїв. Місцеве самоврядування України також пройшло надто складний та досить суперечливий історичний шлях. Започатковані ще у період Київської Русі елементи управління протягом століть постійно зазнавали впливу східної та західної політичних культур, що пояснювалося особливим геополітичним розміщенням держави. Волинь як невід’ємна складова частина Європи, безумовно, не могла стояти осторонь поширення магдебурзького права в Україні. Після занепаду Галицько-Волинського королівства (1340 р.)розпочалася боротьба за Галичину та Волинь між Литвою і Польщею. Литовський князь Любарт зайняв Волинь, а польський король Казимир – Галичину. З цього часу магдебурзьке право проникає у сусідню Галичину за посередництвом Польської держави, у якій німецьке право було офіційно визнаним. Так, уже 17 червня 1356 р. магдебурзьке право було надане Львову [2]. Магдебурзьке право надавав великий князь литовським або король польський, і оформлялося цетак званими “магдебурзькими грамотами”. Суть магдебурзького права полягала в тому, що міське населення звільнялося з-під урядової юрисдикції, місто отримувало можливість запровадження міського самоврядування з виборною адміністрацією та виборним судом, право власності на землю(зазначену у привілеї), пільги ремісникам і торговцям, право проводити ярмарки, а також звільнення від деяких повинностей на користь держави. Отримавши магдебурзьке право, місто сплачувало в державну скарбницю зазначену суму грошей.

У 1324 році було надано Магдебурзьке право місту Володимир-Волинський.

Освіта

Продовжуючи давні традиції місцевого самоврядування –  нині питаннями життєдіяльності міста займається 36 депутатів – представників громади на чолі з міським головою та виконавчий комітет у складі 11 чоловік.

До складу міськвиконкому входять:

Саганюк Петро Данилович – міський голова;

Веремчук Микола Климович – перший заступник міського голови;

Кулікова Лариса Володимирівна – заступник міського голови;

Свідерський Олег Миколайович – заступник міського голови - секретар ради;

Никитюк Олександр Євгенович - начальник Володимир-Волинського МВ УМВС у

Волинській області;

Вірковський Валентин Петрович – директор Володимир – Волинської школи –

інтернату   для дітей – сиріт, депутат обласної ради;

Борбелюк Олег Васильович – директор ТзОВ “Гербор – холдинг”, депутат обласної ради;

Гудим Андрій Богданович – вчитель НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 – ліцей;

Принда Андрій Петрович – підприємець;

Прогонюк Наталія Тарасівна – керуючий справами міськвиконкому;

Віщик Андрій Іванович - начальник міжрайонного відділу Управління СБУ у Волинській області.

Діяльність міської влади завжди на виду. Вона відкрита, прозора і спрямована лише на задоволення життєвих потреб володимир – волинців і гостей нашого міста та захист інтересів простої людини.

У Володимирі-Волинському працюють 5 загальноосвітніх шкіл (з них одна гімназія), школа-інтернат для дітей з вадами слуху, та школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. З вищих навчальних закладів знаходяться:

 

  • Педагогічний коледж імені Агатангела Кримського — вул. Устилузька, 42
  • Агротехнічний коледж — вул. Генерала Шухевича, 27
  • Медико-технічний коледж — вул. Устилузька, 140
  • Філія університету «Львівська Політехніка» — вул. Луцька, 233
  • Вище професійне училище — вул. Данила Галицького, 10

 

Сучасне місцеве самоврядування в Україні, наш час.

Фактичне відродження місцевого самоврядування в Україні, у широкому розумінні цього слова, почалося після обрання депутатів Верховної Ради Української РСР та місцевих Рад народних депутатів у березні 1990 р. Звичайно, після цих виборів місцеві ради по всій Україні залишилися за своїм складом комуністичними (більшість депутатського корпусу були членами КПУ), проте в багатьох містах та у деяких регіонах місцеві ради або вже не були комуністичними, або мали у своєму складі чисельні демократичні депутатські групи. Новообрані місцеві ради хотіли позбутись, як партійного, так і державного патронажу над своєю діяльністю у сфері забезпечення потреб місцевого населення.

До 1990 року головну роль в організації та діяльності органів влади в Україні відігравала Комуністична партія. На кожному рівні адміністративно-територіального устрою існувала відповідна партійна структура: обком, райком, міськком, а всі керівники рад чи виконкомів обов'язково належали до правлячої партії.

Від грудня 1990 р. до 1992 р. в Україні діяла перша редакція Закону «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування». Декларація про державний суверенітет України, прийнята 16 липня 1990 року, проголосила, що влада в Україні має будуватися за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Проте реальний розподіл влади почався із введенням в Україні поста Президента. Після виборів Президента 1 грудня 1991 р. почалося внесення змін і доповнень до Конституції і відповідна корекція українського законодавства. Саме на початку 1992 року, у лютому-березні, були прийняті два нових закони «Про представника Президента України» та «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування». Нова редакція Закону про місцеве самоврядування була ухвалена 26 березня1992 року. У ній було враховано передання частини повноважень від обласних та районних рад представникам Президента. Головним тут було те, що на районному і обласному рівні Ради народних депутатів позбавлялися власних виконавчих органів і мали характер виключно представницьких органів. Лише на рівні населених пунктів функціонувало реальне самоврядування. Оскільки ще перша редакція закону «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування» ліквідувала так звану «радянську матрьошку», а саме підпорядкування рад одна одній по вертикалі, то введення інституту представників Президента мало остаточно ліквідувати радянську модель влади і створити систему влади, у якій поєднується принцип забезпечення в регіонах державного управління через місцеві державні адміністрації з широкою самодіяльністю громадян у населених пунктах через органи самоврядування з досить широкими повноваженнями. Але основним недоліком такої структури влади стало те, що представники Президента в областях і районах фактично не мали виходу на Кабінет Міністрів, вплив Уряду на їх призначення та управління діяльністю був надто слабкий, а адміністрація Президента не могла забезпечити тісної взаємодії між місцевими державними адміністраціями та урядом. Структура влади в Україні змінилась за новою Конституцією України, прийнятою українським парламентом 28 червня 1996 р. Після виборів у березні 1998 року у Верховній Раді здійснена перебудова, пов'язана з парламентською політичною кризою. В результаті, після тривалих переговорів і узгоджень позицій на початку 2000 р. була сформована депутатська більшість, що, в свою чергу, призвело до реорганізації комітетів та заміни значної частини їх керівників. Аналізуючи текст нової Конституції в частині відповідності її правових норм потребам місцевого самоврядування, на сьогодення і на перспективу можна зробити висновок, що розробники проекту не дуже переймалися проблемами самоврядування, а лобіювати інтереси суб'єктів самоврядування у Верховній Раді було нікому. Конституція практично повністю заблокувала можливість реформування адміністративно-територіального устрою, а деякі норми, наприклад, про бюджетну систему (ст. 95) чи про обласні та районні ради (ч. 4 ст. 140) настільки двозначні, що навряд чи хто може впевнено сказати, чи можуть органи самоврядування мати власні бюджети і що, згідно з Конституцією, мають формувати районні та обласні ради. Як уже наголошувалося, розділ про місцеве самоврядування в кожному із проектів Конституції був чи не найслабшим, у тому числі і в проекті узгоджувальної комісії. Тому щодо удосконалення цього розділу було подано багато пропозицій з боку науковців, асоціацій органів самоврядування. Особливо активними тут були Асоціація міст України та Асоціація народних депутатів України попередніх скликань Верховної Ради. Проте практично жодна з цих пропозицій не була сприйнята узгоджувальною Комісією і не знайшла відображення у Конституції.

21 травня 1997 року був прийнятий новий Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Цей закон, відповідно до Конституції України, визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

В Україні зі здобуттям незалежності діють такі правові основи місцевого самоврядування:

 

  • Міжнародного значення: Європейська Хартія місцевого самоврядування (Рада Європи, 15 жовтня 1985 р.); Всесвітня декларація місцевого самоврядування (1985 р.); Європейська декларація прав міст (Постійна конференція місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи, 18 березня 1992 р.); Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (ухвалена Комітетом міністрів 14 січня 1994 р. на 506 зборах заступників міністрів); Європейська Хартія міст (Страсбург, 17-19 березня 1992 р.);
  • Національне законодавство про місцеве самоврядування: Конституція України (прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., розділ 10: Місцеве самоврядування); Конституція Автономної Республіки Крим (прийнята на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 р., розділ 4. Місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим); Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами); Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (від 14 січня 1998 р.); Закон України «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів» (від 4 лютого 1994 р.); Закон України «Про передачу, об‘єктів права державної та комунальної власності» (від 3 березня 1998 р.); Хартія Українських міст (прийнята Загальними зборами Асоціації міст України 26 червня 1997 р., м. Київ); Закон України «Про Всеукраїнський та місцеві референдуми» (від 3 липня 1991 р.); Закон України «Про столицю України — місто герой Київ» (від 15 січня 1999 р.); Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (зі змінами).

 

Процес створення неурядових організацій місцевого самоврядування в Україні розпочався ще на початку 90-х років ХХ ст. Найактивнішу з них, а саме Асоціацію міст України, було утворено в 1992 р. Ця Асоціація взяла безпосередню участь в розробці українського законодавства з проблем місцевого самоврядування в 1996—1997 рр. За участі експертів АМУ було розроблено Хартію українських міст (1997 р.), за її ініціативи створено Координаційну Раду з питань місцевого самоврядування при Президентові України та Міжвідомчу комісію з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрі України (1998 р.). З 1999 р. розпочалося створення регіональних відділень АМУ. У 2002 р. АМУ стала членом Ради Європейських муніципалітетів та регіонів (СЕМР).

Процес розвитку інституцій місцевого самоврядування та політичної думки про його роль в сучасній державі не стоїть на місці. На думку проф. Р.Аграноффа, місцеве самоврядування, як форма децентралізації, служить механізмом широкого залучення громадян до участі в управлінні, розв’язанні публічних проблем, тобто власне до здійснення демократії як влади народу і до формування громадянського суспільства. (Агранофф Р. Огляд європейських традицій місцевого самоврядування (вступна стаття)// Саєнко Ю., Ткачук В., Привалов Ю. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми і прогнози. – К., 1997. – с. 6-16.)

Така широка роль місцевого самоврядування свідчить про багатоаспектність цього суспільного явища і величезний пласт викликів, які стоятимуть перед цим інститутом в XXI ст. Однією із таких найбільших проблем є необхідність постійно впроваджувати практику вирівнювання потенціалів територіальних громад в сучасній Європі, що є найбільш затратною статтею видатків в Європейському Союзі.

Рада Європи рекомендувала використовувати системи вирівнювання для «надання місцевим органам влади, якщо вони бажають, можливості забезпечити схожий вибір та рівень послуг при однакових ставках місцевих податків» (Дейві К. Вирівнювання: Європейська практика та її прийнятність в Україні. )

З тим щоб досягнути цього необхідно буде пом’якшити:

1.    розбіжності між місцевими прибутковими базами, тобто між потенційним розміром місцевих прибутків, припускаючи схожий рівень досягнень у сфері податкових ставок, ефективності збору і т.д.

2.    розбіжності у місцевих потребах в муніципальних послугах, що визначаються наступними факторами:

 

  • розбіжності у віковій структурі (пропорція дітей шкільного віку, людей похилого віку і т.д.);
  • розбіжності у соціальній структурі (неповні сім’ї, безробітні, меншини і т.д.)
  • розбіжності в умовах навколишнього середовища, економічних умовах, що вимагають реабілітації

 

3.    розбіжності у вартості надання еквівалентного рівня послуг по  причині  наступних факторів:

 

  • різниця у рівнях зарплати та вартості землі
  • низька густота населення, що впливає на збільшення загальної вартості утримання таких закладів як школи
  • висока густота населення, що впливає на збільшення вартості таких послуг як збір сміття та утримання доріг.

 

На сьогодення у Володимирі – Волинському з інститутів находиться лише Володимир-Волинський навчально-консультаційний пункт національного університету (Львівська політехніка). На базі якого є такі громадські організації: Профспілка працівників НУ ЛП, Колегія та профком студентів і аспірантів, Освітній студентський тижневик «Аудиторія», товариство «Просвіта» Львівської політехніки.

В управлінні пункту національного університету беруть участь :

 

  1. Структура університету
  2. Вчена рада
  3. Ректорат
  4. Статут університету
  5. Колективний договір
  6. Нормативні документи

 

На жаль, у нашому місті не так і багато налічується інститутів(університетів). Лише філії, але на території Володимира – Волинського знаходяться 3 вищі навчальні заклади(не враховуючи школи). Це Володимир – Волинське вище професійне училище, педагогічний коледж імені А. Ю. Кримського та Володимир – Волинський агротехнічний коледж. Також до нашого міста віднестимедико-технічний коледж , який знаходиться на окраїні міста.

У цих навчальних заклад також присутні органи самоврядування які відповідають нормам європейського права. Кожен місяць, з усіх цих начальних закладів, відбуваються збори студентської ради, де вирішуються питання з приводу якоїсь проблеми, події, святкування.

Висновок

На мою думку, дуже важливим є розвиток і відповідність інститутів місцевого самоврядування європейському праву. Моє місто на даному етапі часу знаходиться на двадцять першій сходинці, але все - таки, якщо поглянути правді в очі, то для міста не вистачає тих начальних закладів і їх рівнів. Не вистачає їх різноманітності професій, які можна здобути. Більшість сучасного підростаючого соціуму у Володимирі – Волинському бажає отримати сучасну, перспективну професію, яка буде високо  оплаченою. Отже, якщо заохочувати молодше суспільство новими реформами, веденнями чогось нового, тоді цей соціум буде впроваджувати нові ідеї щодо самоврядування, буде скоріше призвичаюватись до дорослого життя. Життя студентом робить нас повнолітніми, зрілими до справжнього життя. Студентами можна відчути тільки в інституті (університеті).

Література

Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в ХVІ – першій половині ХVІІ століття / А. Заяць. – Л. : Ін-т істор. досліджень, 2003. – 206 с.

Кіселичник В. Про наданняукраїнськиммістам у ХІV−ХVІІ ст. магдебурзького права / В. Кіселичник//Право України. – 1996. – № 9. – С. 83.

Матеріал з вільної енциклопедії Вікепедія

(ПринципиЄвропейськоїХартіїмісцевогосамоврядування.Навч. посібн./ М.Пітцик, В.Кравченко, Е.С. Моньйо, Б.Фонтен, В. Черніков та ін./ - К., 2000. – 136 с. ст. 66,71,81,85,104,108)

Веб:

http://volodymyrrada.gov.ua/mvk.htm

http://www.volodymyrrada.gov.ua/

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9

Читати інші роботи

 

Відео

English version