Магдебурзьке право та сучасне місцеве самоврядування. Паралель

Тематика: Інститути місцевого саморвярдування в твоєму місті

Назва: Магдебурзьке право та сучасне місцеве самоврядування. Паралель

Автор: Удовенко Віктор

Суть Магдебурзького права полягала в тому, що воно встановлювало порядок виборів і функцій органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, податків тощо.

Становлення Магдебурзького права

Розвиток торгівлі, що стає основою життя міських громад Німеччини у IX—XI століттях, висунув потребу не лише охорони від зовнішніх ворогів, а й захист свободи і незалежності від місцевих феодалів, внутрішньої самоорганізації та самоуправління. Так, економічний розвиток обумовлює становлення вільних громад, самоврядність яких виникає і розвивається шляхом надання містам окремих грамот-привілеїв.

У відповідності з наданими привілеями у Німеччині наприкінці XII столітті формується модель вільної міської громади, виникає місто як громада вільних людей в укріпленому місці, з правом власної юрисдикції і самоуправління, правом на ведення торгівлі.

Одним з таких міст, де створювалася окрема галузь станових прав вільної міської громади, був Магдебург. Магдебурзьке право як збірник статутів, правил XIII століття, джерелами якого були "Саксонське зерцало" і право магдебурзьких шеффенів, стає найпоширенішим міським правом Середньовіччя.

Поширення Магдебурзького права на українських землях

Запровадження Магдебурзького права у деяких містах спочатку викликало опір українського населення, оскільки супроводжувалося посиленням іноземної експансії, але згодом ця суперечність зникла. Магдебурзьке право було пристосовано до місцевих умов, його охоче застосовували не тільки в містах, а й у військових козацьких судах.

Надалі в часи Гетьманщини воно розглядалося як важливий елемент "давніх прав" українського народу і широко використовувалося в усіх спробах кодифікації "малоросійського права".

Відповідно до Магдебурзького права всі міста України поділялися на 3 категорії. До першої належали міста, що отримали Магдебурзьке право від литовських князів, польських та угорських королів. Переважно це були міста Правобережної України. Раніше Магдебурзьке право було надано містам Закарпатської України, яка на той час входила до складу Угорщини. З 1329 Магдебурзьке право користувалися Хуст, Вишкове, Тячів. Згодом Магдебурзького права отримали Сянок (1339), Львів (1356), Кам'янець-Подільський (1374), Луцьк (1432). Кременець (1438), Житомир (1444), Мукачеве (1445), Київ (1494-97).

До другої категорії входили міста, які отримали Магдебурзьке право від їх власників. Так, наприклад, князі Вишневецькі у 16 столітті дарували Магдебурзьке право містам Лохвиці, Лубнам, Пирятину, а у 1783 році, моє рідне місто, Прилуки також одержало Магдебурзьке право.

До третьої категорії належали міста, яким Магдебурзьке право було надано грамотами гетьманів після приєднання України до Московської держави. 1752 року Магдебурзьке право було дароване гетьманом Кирилом Розумовським Полтаві, 1758 — Новгороду-Сіверському. До кінця 18 століття Магдебурзьке право одержали майже всі міста Лівобережної України. Грамоти гетьманів переважно підтверджували права міст України на самоврядування, які вони отримали, перебуваючи ще під литовським та польським пануванням.

Це все історія

Як правонаступник Магдебурзького права зараз являється місцеве самоврядування. А що можна позитивного сказати про нинішнє місцеве самоврядування? Конституційний процес в Україні підняв проблему місцевого самоврядування до однієї з найважливіших. Однак теоретичні і практичні результати реформи самоврядування залишаються суперечливими. Зараз поняття місцевого самоврядування – просто абсурд. І нехай після даного твердження у мене буде маса опонентів, я маю довести до їх відома декілька цифр на прикладі мого древнього і славного міста Прилуки.

Так от. Під час формування бюджету України всі відрахування, які робить місто Прилуки до загальної скарбниці складає 0.01 від всього бюджету України, якщо в цифрах, то це близько 4 млрд. 140 млн. гривень. Отже, ще 99 таких міст і все, бюджет сформований. Ні, зовсім ні. Повертається ж міській громаді коштів, з того ж таки бюджету України, близько 120 млн. грн. А це справедливо!? Ні, зовсім ні. То ж шановні опоненти, треба Вам брати калькулятори в руки і рахувати.

Звісно ж не можна забувати про дотаційні міста і села нашої держави, яким потрібні кошти на соціально-економічний розвиток, але… На мою, звісно ж суб'єктивну, думку повинна бути якась справедливість. (І це, ні в якому разі не сепаратистська ідея).

Приведу декілька прикладів, зокрема згадавши міста-побратими Прилук. А це – польські міста Остроленка та Косцежина, в яких до місцевої громади повертаються 55% всіх коштів, перерахованих до державного бюджету. Або місто Бєлгород, Російської федерації, в якому 30% усіх коштів залишаються на місцях. Щодо Бєлгорода, можна згадати ситуацію, коли міського голову запитали про кількість басейнів на території міста, то він, навіть не зміг згадати їх точну кількість. От вам і інфраструктура.

Добре було б помріяти на тему есе: «Якби виглядало моє місто, якби в нас залишалося б хоча б 10%?»

Можна привести ще багато критики в адресу нинішньому місцевому самоврядуванню, але не хочеться. А хочеться надіятися, що ситуація яка склалася історично із правом на самоврядування в Україні буде лише розвиватися в позитивному напрямку. І ми матимемо басейни, чудову інфраструктуру і сталий економічний та соціальний розвиток, як справжні члени європейської спільноти.

Читати інші роботи

 

Відео

English version