Презентація Тлумача та Тлумацького району

Головна статті
Презентація Тлумача та Тлумацького району
The presentation of Tlumach and Tlumach region
Всі сторінки

Тематика: РАЗОМ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ДОМІ

Назва: Презентація  Тлумача та Тлумацького району

Автор:


На  Хрещатику, в центрі Києва  дві сімнадцятирічні дівчини загубилися від екскурсійної групи. Стоять такі розгублені, ледь не плачуть. До них підходять патрульні міліціонери, і розпитують в чому справа. Одна з дівчат розплакалася, злякалася і вже зовсім не може говорити, а інша, сміливіша, почала пояснювати ситуацію. Ледь зрозумівши «западенський» діалект патрульний запитує, звідки ж дівчата приїхали. Сміливіша і відповідає :

-    «З Тлумача».

Міліціонери переглядаються, не розуміючи, чи це діалект такий, чи якась назва. І вже патрульні міліціонери стоять розгублені, один з них перепитує:

-    « А це де?»

І тут озивається інша дівчина, і крізь сльози  пояснює:

-    « Під Палагичами»

( А Палагичі - маленьке село Тлумацького району, а відповідно Тлумач – районний центр Івано - Франківської  області)

Ця реальна  історія довго смішила мене, бо Тлумач я не любила. А за що його  любити, думала я ?  Розважальних центрів немає, дискотек немає, гарних магазинів немає, промисловості немає, та навіть міський транспорт не  курсує. Всі  всіх знають. Провінція.

А порівнювати я мала з чим. Хоча я народилася та виросла в Тлумачі, з самого народження я часто подорожувала. Моя бабуся живе в Чернівецькій області, тітка в Чернівцях,  дідусь родом  з Львівщини,  прадідусь з Житомирщини, хресна жива в Києві, друзі моїх батьків в Маріуполі, Яремче, Тернополі. Ще малою я побувала в багатьох містах України. Трохи старшою кілька разів їздила з недільною школою у Варшаву, Краків, Калінінград. І  я завжди, приїжджаючи в гості до рідні, до хресної, до знайомих, гуляючи чудовими містами, милувалася  архітектурою та  природою тих міст порівнювала їх із Тлумачем,на жаль, не в його користь.

Все якось змінилося одного дня, я навіть пам’ятаю число: перше вересня 2010 року. На перший урок ми одержали завдання підготувати розповідь про свою улюблену місцевість. Я особливо не готувалася. Відклала на потім, поклалась на експромт. І на уроці, одержавши завдання розповісти про улюблену місцевість, я почала розповідати про Тлумач. Всі здивувалися, бо знаючи моє не дуже прихильне ставлення до нашого містечка, очікували почути про Чернівці( яке я дуже-дуже люблю), про Львів, Київ, Хотин, Яремче, Камянець – Подільський, або ще якесь «відкрите» мною місто, але ніяк не про Тлумач. А я і сама не думала, що  люблю це місто. Це виявилось на якомусь генному, інтуїтивному рівні. Тому, якщо це місто полюбила я  знаючи всі його негативні сторони, я  спробую показати всім, що Тлумач прекрасне європейське місто.

Про одне з найдавніших міст Прикарпаття — Товмач літописні згадки з'явилися ще на початку XIII століття,— в Іпатіївському та Галицько-Волинському літописах. Між іншим швидше за Коломию, Львів, Станіслав (теперішній Івано-Франківськ). У першому літописі розповідається про те, як після нападів поляків і угорців на Галич Данило-князь змушений був на деякий час залишити його у 1213 році і разом зі своїм військом відступити в пониззя Дністра: "Данільже... изишеша изь града и быша против Толмача". Видрукуваний декілька років тому Галицько-Волинський літопис подає й інші відомості тих часів: "...Данило вийшов (із Галича) з Дмитром Тисяцьким і з (воєводою) Глібом Зеремійовичем і з воєводою Мирославом. Вийшли вони з города і (коли) були навпроти (города) Толмача, догнав їх невірний (боярин) Вітович Володислав. Вони, повернувши... прогнали його і коня від нього одібрали".

Хоча можна припустити, що Тлумач значно давніший оскільки під час розкопок, що проводились на околиці міста в 30-х роках XX ст., виявлено поховання доби ранньої та пізньої бронзи.

А про заснування містечка Товмача побутує кілька легенд, та, мабуть, тільки у двох з них є правдиве зерно здогаду, котрі можуть, бодай і частково, розповісти, як на глинистих землях засівалося життя нового покутського міста.

Перша розповідь про те, що розкорчовував дерева і розорював тут добрі лани якийсь заможний галиць­кий феодал, котрий за багатством рівнявся з князем. Благодатні поля давали йому добрі врожаї, мав від того повні скрині грошей, та не мав кому їх лишити, бо одинадцять років не було у нього дітей. А тому, коли на дванадцятий рік народилася у нього донечка, вельможа забажав охрестити її Товмою, а з радості віддав усі кошти, щоб у тій низовині збудувати місто і подарувати його доньці, назвавши її ім'ям.

Не менш цікава і друга розповідь, де йдеться про знаючих людей, що поселяли містечко на початку XI-ХІІ століть. По Дністру добиралися до них іноземні купці, галицькі князі, аби за допомогою місцевих перекладачів, тобто товмачів, обговорити різні торговельні справи. Водночас, як твердять науковці, товмачі у ті часи виконували тайну службу, супроводжували князя у поїздках до чужоземних країв.

В кінці XIV—XV ст. ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів з'являються ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також землеробством Уже в середині XV століття з маленького провінційного містечка, розкиданого по обидва береги річечок Товмачик  і Руда, Тлумач поволі почав переростати  у великий ремісничий центр.

У 1448 році Тлумач дістав магдебурзьке право, а 1511 року король дарує йому право щорічного й щотижневого ярмарку.

На ярмарок приїздили купці з різних кінців України та з зарубіжних країн. Продавали ремісничі вироби, худобу й продукти сільського господарства.

Та у період найвищого злету — середині XVI століття до міста почали навідуватися завойовники. За свідченнями науковців, з 1590 по 1648 рік кримські татари з турками 30 разів грабували наші землі, спалюючи все на своєму шляху.

Після цих руйнівних нападів у Тлумачі почали зводити оборонні споруди. Вони являли собою земельні насипи з частоколом, а вхідні брами будувались з каменю. Про ці оборонні споруди пізніше згадує мандрівник І. Вердум, який подорожував по Галичині в 1670 — 1672 роках і позначив на своїй карті Тлумач як фортецю.

Місто вистояло.

З першої половини XVIII ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Вони мали тут два фільварки, сади й парки. На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окремими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали дві школи, будинок убогих (так називалась лікарня). В 1810 році Тлумацьке староство (Тлумач, села Надорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) передається графам Дзедушицьким, які й володіли ним до 50-х років XIX століття.

У 60-их роках XIX століття тут виріс один з найбільших цукрових заводів Європи. Збудував його Генріх Дідушицький. Вперше у Галичині на заводі впроваджено парову машину. Виробництво цукру збільшилося майже вдвоє, його почали вивозити за межі Австрійської імперії.

На початку 1900-х років у Товмачі відкрито гімназію: її вихованці навчалися в університетах Львова, Відня, Праги. У Товмачі діяла одна з найбільших в краю школа ковалів, бляхарів та стельмахів.

Просвітницьке життя у Товмачі пожвавилося після поселення відомого адвоката Івана Макуха, будинок якого зберігся у центрі міста. Іван Макух у грізні роки 1918 р. був Секретарем Внутрішніх Справ ЗУНР.

У Товмачі діяла одна із найвпливовіших у Галичині жіночих організацій "Союз українок".

Прихід до Товмача Червоної Армії у вересні 1939 року був подією радісною і сумною. У місті відкрилася українська школа, з Великої України направлено нових вчителів, лікарів, поступили до крамниць дешеві товари, бідняки отримали земельні наділи.

Місто розвивалося, і у 1940 році Тлумач стає районним центром.

Чимало руйнувань зазнало місто у роки другої світової війни. У липні 1944 року Червона Армія звільняє Товмач від німців. Незважаючи на комуністичну пропаганду, яку проводили направлені з Росії і Східної України партійні та комсомольські функціонери, як і на нещадні репресивні дії органів НКВС, населення продовжувало підтримувати УПА. Цілі військові з'єднання були кинуті на боротьбу з українськими повстанцями. Та сили були нерівними, багато тлумачан загинуло за волю України, багато були заарештовані і відправлені в тюрми.

Місто прикрашає добре впорядкований парк, де стоїть пам'ятник радянським воїнам, які загинули під час визволення Тлумача від німецько-фашистських окупантів, а поряд  височіє пам'ятник борцям за волю України. І в нас на усі свята, чи то на перше  вересня, чи останній дзвоник студенти  та учні з однаковою пошаною несуть квіти до обох святинь. Бо тлумачани ніколи не ділять людей за расовою, релігійною чи ще якоюсь зовнішньою ознакою, а лише за вчинки людини. А тим паче як можна судити людей, які загинули за ідею. І не вже не важливо,  як ми називаємо ту ідею: радянська чи бандерівська.

В останні роки у центрі міста  відновлено хрест-пам'ятку скасування панщини.

У місті є кілька релігійних громад, і наразі всі віруючі мають змогу відвідувати богослужіння у церквах різних конфесій. У нас  на офіційні свята відправу служать разом священики різних конфесій.

На пам'ять про визволення  міста від німецько-фашистських загарбників у Тлумачі побудований районний будинок культури - Народний дім.  Районний будинок культури ми називаємо «наше РБК»,  цей заклад є центром відпочинку, який насправді працює. Тут ми проводимо багато заходів: це вечори відпочинку, КВК, конкурси танцю, пісні, краси, гумору, фольклору. Також у будинку культури діє музей етнографії та побуту району.

Велику культурно-виховну роботу серед населення ведуть кілька  міських та сільських бібліотек,  де зібрано  чимало унікальних видань. В приміщенні районної бібліотеки знаходиться кімната-музей Марійки Підгірянки.

Експонати музею розповідають про життєвий та творчий шлях української дитячої письменниці, поетеси, культурно-освітньої діячки початку ХХ століття, члена Спілки письменників України з 1960 року. Марія Лемберт-Домбровська (Підгірянка) жила і працювала вчителькою у селах Тлумацького району.

Сьогодні Тлумач — невелике містечко. Архітектурних пам'яток майже не збереглося. Костел Святої Анни, споруджений у 20-их роках XIX століття, знищено у 1969 році. Давній Товмач старожилам нагадують хіба що приміщення народного дому, міської  ради і ще декілька старих будинків у центрі міста.

У Тлумачі є консервний і комбікормовий заводи, завод "Такт", ремонтно-транспортне підприємство, РВК "Злагода", молоко-i хлібозаводи, агробуд. В місті прокладено нові вулиці, зведено нові магазини, чимало житлових будинків, триповерхове приміщення для установ, двоповерхові будинки готелю, магазину, нового ресторану. Береги річки Тлумачик з'єднав залізобетонний міст.

Тлумацька  лікарня функціонує з 1945 року.  На сьогодні центральна районна лікарня, – це  сучасний  багатопрофільний медичний заклад вищої акредитаційної категорії, який утворив медичне містечко на околиці старовинного Тлумача.  Це одна з найкращих лікувальних установ області. Однієї новорічної  морозної ночі, першого січня, в Тлумацькому пологовому відділенні районної лікарні народилася і я! Напевне ще тоді зауважила, що дуже  гарне місто вночі!  Воно освітлене і особливо красиве.

І хоча хворіти ми з друзями не любимо, але дуже часто приходимо до лікарні – бо навколо корпусів такий гарний парк! Тут гуляють мами з маленькими дітками, на лавочках відпочивають  бабусі з дідусями, ну і  звісно молодь.

Юні тлумачани здобувають знання у середній школі. У місті відновлено гімназію, 9 жовтня 2011 року у Народному домі міста  Тлумач пройшло святкування 100-річчя Тлумацької гімназії. І що цікаво, усім гімназистам легко дається вивчення іноземних мов. А вивчають гімназисти три іноземні мови (англійську, німецьку, французьку) і добре усвідомлюють, які перспективи у майбутньому  дають їм ці знання. Цього  року я побувала в Артеку, і викладач англійської мови школи МДЦ «Артек» зауважила, що всі учні, що приїжджають до табору з Тлумача знають іноземні мови на високому рівні. Напевно схильність до вивчення іноземних мов нам передалася від наших пращурів – товмачів.

Наступного року в місті буде ще одне  свято: ювілей коледжу. В травні 1963 року до міста переїхав сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку. Зараз це Тлумацький  коледж  Львівського Національного Університету.  Він має навчальний триповерховий корпус з спортивним залом, світлими й просторими аудиторіями та кабінетами, добре впорядкований гуртожиток. Але не це головне, головне люди, вірніше випускники. Оскільки місто невеличке, то всі тлумачани якось причетні до нашого коледжу. Хтось тут працює, навчається, навчався, у когось навчалися діти чи родичі, а хтось просто проходив повз корпус, оскільки наш колежд знаходиться у самому центрі міста. Наш заклад закінчило багато людей, багато з них є відомими та знаменитими: наприклад, Степан Пушик, письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, доцент Прикарпатського університету ім.В.Стефаника і Київського національного університету ім.Т.Шевченка, лауреат державної премії ім.Т.Шевченка. Тут і я навчаюся.

В районі діє  дитячо-юнацька спортивна школа. За роки існування школа досягла певних успіхів: було підготовлено безліч спортсменів масових розрядів, 1 розряду, кандидатів у майстри спорту та майстрів спорту. Вихованці ДЮСШ неодноразово ставали переможцями та призерами змагань різного рівня. В  школу проводять постійний набір юнаків та дівчат для занять такими видами спорту, як футбол, гандбол, легка атлетика, важка атлетика, триатлон, сучасне п'ятиборство, діє  секція ушу/гунфу. Цього року мій одногрупник Соловій Анатолій виграв чемпіонат України по кунг-фу серед молоді.

1960 року в Тлумачі відкрили музичну студію, яку в 1963 році реорганізовано у філіал Івано-Франківської музичної школи. З 1966 року місто має свою музичну школу. Вихованці музичної школи активно виявляють свої таланти у різних творчих заходах школи, а також беруть участь у районних та обласних заходах та музичних конкурсах, неодноразово здобували призові місця та були лауреатами обласних та всеукраїнських конкурсів,  виступають з концертами перед жителями Тлумача та навколишніх сіл. Багато тлумачан навчалися та навчаються в нашій музичній школі. Наприклад у моїй групі з 22 студентів 8 навчалися  на відділах: фортепіано, струнних інструментів з класами скрипки, духових та ударних інструментів з класами  труби, валторни,  народних інструментів з класами баяна, акордеону, бандури, домри, гітари,академічного та естрадного співу.

Як і в давніші часи, окрасою Тлумача є міське озеро – це прикраса і улюблене місце відпочинку не лине мешканців Тлумача, а й багатьох  відпочиваючих  з інших міст.

А такий діалог можна почути напередодні 12 липня.

– А йдемо, дівчата, подивимось, як гуляють на Гончарівці?

– Мені хлопці казали, що там будуть ставити велику вільху і запросили народних музик. Ото вже потанцюємо!

Напередодні свята Петра та Павла молоді парубки йдуть у гай і на узліссі вирубують високу вільху. Зрубане дерево встановлюють на вигоні біля громадської криниці недалеко від річки. Вільху прикрашають паперовими квітами, стрічками, цукерками, печивом. Відповідно дерево стає символом всього вечора.

Свято вільхи входить до циклу літніх купальських свят. Його відзначають тільки у Тлумачі та ще трьох селах району – в Колінцях, Тарасівці та Локітці. Вільха вважається берегинею водойм. А саме святкування не може обходитися без залучення народних музик, танців та розваг для молоді. Та святкує не лише молодь. На «вільху» сходяться цілими родинами: діти, молодята, поважні ґазди та ґаздині, старенькі. Але звичайно молодь намагається цієї ночі не спати і лише зранку розходиться по домівках. Важливим є те, що закінчився Петрівський піст і можна досхочу нагулятися.

Наш Тлумацький район на Прикарпатті є одним із «хлібних», тут основне багатство – сільськогосподарські землі і Дністер. Тому в  серпні наше покутське місто відзначає три події – День міста, «Обжинки» і День Незалежності.

Цього року вперше  у нас провели ще й свято Короваю. Майже сто святкових хлібів, серед яких чимало весільних виставили на огляд гостей понад тридцять сіл. В кожному селі є майстрині-кухарки, яким довіряють випікати короваї. Це мають бути добрі за характером і щасливі у житті жінки. Наприклад, у  селі Герасимів всі короваї випікає мама моєї подружки Світик Марійки. На святі були виставлені і автентичні страви населених пунктів та квіткові композиції. Фольклорні колективи показали обряд обжинків.

Щороку, взимку, після різдвяних свят, у центрі  Тлумача відбувається святкове дійство “Покутська розколяда”, яка проходить  у рамках  обласного відкритого аматорського фестивалю “Покутські джерела”. Заходи такого роду допомагають нам усім зрозуміти різноманіття у єдності, хоча на сцені виступають різні колективи, проте в усіх них одна мета – прославляти народженого Спасителя. Саме Він є для нас усіх дороговказом до єдності, любові та розуміння один одного.

Кожне «поважне» місто має «свою» річку, а в нас «свою» річку має цілий район. Дністер утворює у нас  унікальний і наймальовничіший куточок дикої природи України — Дністровський каньйон, який починається від гирла ріки Золота Липа поблизу однойменного села і закінчується біля гирла Збруча. На території району протяжність каньйону становить 82 км. Тут зібрані найкращі творіння живої і неживої природи.

Ми часто захоплюємось природою Кавказу і Карпат, Уралу і Середньої Азії, Криму і Алтаю і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу. Тут, наче в природничому музеї під відкритим небом, “зібрані” геологічні, ботанічні, археологічні, гідрологічні пам’ятки, які вкупі творять неповторні ландшафти.  Природа Дністровського каньйону своєрідна, неповторна. Тут збереглися унікальні еталони відслонень силуру і девону; високі ліві береги вкриті рідкісною рослинністю. За багатством рослинного світу Дністровський каньйон перевершує Кременецькі гори й Подільські Товтри. По берегах ріки виходять на поверхню відслонення гірських порід силурійського, нижньодевонського, крейдового, палеогенового і неогенового періодів. Печери, травертинові скелі, місцезнаходження викопної флори і фауни, водоспади – всі ці об’єкти мають важливе науково-пізнавальне та естетичне значення, оскільки допомагає пізнати еволюцію органічного життя на Землі.

Рельєф місцевості в районі села Одаї створює можливість для занять дельтапланеризмом. Тут протягом останніх 10 років проходять міжнародні змагання з дельтапланерного та парапланерного спорту. Дельтадром села Одаїв є унікальним за своєю природно-геологічною будовою. Природна підкова каньйону на березі річки Дністер в Одаєві довжиною 4-5 км і висотою більше до 200 м направлена на північний захід, а тому збирає усі північно-західні вітри, які створюють чудовий динамічний потік висотою до 300 м. Термічні ж потоки, зустрічаючи на своєму шляху перепону, створюють на гребені берега-підкови сталі термічні потоки. Все це сприяє відмінним умовам для польотів на дельтапланах і парапланах. Такі ж умови є і на дельтадромі Ісаків-Підвербці, який використовується при південно-східних вітрах.

Завдяки таким чудовим природнім умовам на цих дельтадромах уже багато років проводяться як чемпіонати України так і міжнародні змагання по дельта — і парапланерному спорту. Цікаво, що подібні умови для проведення  змагань є лише в Криму.

В урочищі за селом Ісаків є надзвичайно цікавий водоспад «Дівочі сльози». Також тут можна побачити мальовничі виступи скель з цікавою рослинністю. Одна із скал нагадує профіль людського обличчя з відкритим ротом. В іншій  є грот монаха в якому, за переказами старожилів, усамітнившись, жив монах, спокутуючи свою провину за вбивство побратима. Між скалами збереглася будівля стайні, де колись татари утримували коней.

Сьогодні Дністер досить популярний серед любителів водного туризму. Сплави по Дністру ввібрали в себе всю повноту літнього відпочинку. Адже придністров’я в межах Галицького, Тлумацького та Городенківського районів Івано-Франківщини дає можливість ознайомитись із пам’ятками природи, історії та культури нашого краю, організувати чудовий відпочинок біля вечірньої ватри. А велика кількість звивів – меандр, що утворює потік ріки у цьому проміжку, робить відпочинок екстремальним.

В нашому районі, в селі Кутище є майстер , який сам робить дерев’яні плоти  і вчить на них сплавлятися по Дністру. А оскільки річка тут спокійна, і не глибока, то завжди є охочі спробувати.

Сплав річкою Дністер – найкращий спосіб відновити духовні й фізичні сили після виснажливих робочих буднів, зануритись у красу первісної природи дністровських берегів. А ще – це мандрівка в ритмі плину спокійної течії Дністра.

Отаке ж спокійне моє містечко. Добре це чи погано?  З точки зору молоді (і частково моєї)  - погано, оскільки нудно, сумно і якось ну дуже провінційно. А з іншої (я все частіше ловлю себе на думці, що ця думка мені блищи)  - добре.

В Тлумачі всі знають, де хто проживає, тому  містечко зелене і чистеньке (перед сусідами ж незручно коли твоє подвір’я не доглянуте).

Коли моя сестричка в Чернівцях о сьомій ранку сідає на тролейбус, щоб встигнути на пари, я в той час додивляюся солодкі сни. Оскільки в мене завжди багато справ, розміри міста для мене ідеальні! Живу в центрі.  За дві з половиною хвилини я доходжу на пари (перевірено не раз), шість хвилин мені йти на автобусну, стільки ж до будинку культури. Я завжди всюди встигаю, бо мені всюди близько!

Навколо Тлумача проходить об’їзна дорога, тому в місто заборонений в’їзд транзитного транспорту, відповідно місто тихе і не загазоване. Щодо чистоти повітря, то впевнено можу сказати: повітря чисте! Як підтвердження, враження наших друзів з Маріуполя. Ми вже багато років підряд їздимо до них влітку в гості  на море, а вони до нас взимку в гори. Так от вони завжди приїжджаючи до нас, кажуть, що їм наше повітря пахне киснем.

А вода. Мені завжди в інших містах у воді відчувається запах  хлорки, а в нас вода чиста! Її навіть можна пити з під крана не прокип’ятивши.

Жартома Тлумач називають «спальним районом» Івано – Франківська. Ну доля істини звичайно є: хтось добирається до обласного центру на навчання, хтось на роботу, хтось їде до Станіслава по покупки чи по ще якійсь потребі. І так щодня маса народу їздить туди – сюди. Але ж їздимо ми тому, що зв'язок чудовий – пів години і ти в центрі «Франіка»!  Чудовий зв'язок і з іншими містами: дві години – і ти в Чернівцях, дві години – і ти в Тернополі, дві години – і ти в Яремче, дві години – Буковель, дві години – і ти в Київі ( літаком з Івано – Франківського аеропорту), було б лише  бажання подорожувати.

Як показник того, що у нас безпечно, відкрию таємницю – тлумачани часто не закривають будинки на ключ. У добру хвилину сказати, у районі майже відсутній криміналітет.

Всі і особисто я знайомі з усіма однолітками, старшими й молодшими років на три-чотири. Це допомагає мені та всім тлумачанам відчувати себе безпечно та комфортно серед людей.

У нас люди відкриті до бесіди, прості, без «наворотів». І тому до нас часто приїжджають гості. Лише недавно поїхав до дому, в США волонтер з Корпусу Миру Крейг Стремел. Поїхав за його словами: «З дому до дому».

А ще навколо міста – ліси, кажуть, що нашими лісами, не виходячи з них, можна пройти до самої Чорногори.

А ще вранці співають птахи і кукурікають півні.

А ще я просто люблю Тлумач!

І я була б не проти, щоб в цьому місті росли мої діти.

Читати інші роботи



Відео

English version