Самоврядування України від історії до сьогодення на прикладі Черкас

Тематика: Від  Магдебурга до твого міста: очима тих, хто  небайдужий

Назва: Самоврядування України від історії до сьогодення на прикладі Черкас

Автор: Олег Богатиренко

 

Передмова

Конституція України

Стаття 5. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та   органи місцевого самоврядування

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Отже, геть нічогісінько не знаючи про самоврядування в Україні, виходячи з вище приведених статей із Конституції, можна з упевненістю стверджувати, що самоврядування-це одна із форм здійснення народом безпосердньоЇ влади, У межах допустимих норм, та які визначені спеціальними законами.

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади-жителів села чи    добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста-самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Також, як сказано у  Конституції, в Україні визнано місцеве самоврядування, отже,воно, цілком легальне, себто законне. До того ж самоврядування гарантується державою.

Проте, в якому стані знаходиться теперішнє самоуправління в Черкасах, і взагалі в Україні, і яке його походження?

Причини появи Магдебургського права(права самоврядування), його зміст і історичне значення.

Загальна сутність Магдебурського права.

Магдебургське право( нім.     Magdeburger   Recht,лат. Jus theutonicum magdeburgense)-це середьньовічне міське право(право самоврядування або самоуправління), за яким економічна діяльність, майнові права, суспільно-політичне життя, майновий стан громадян регулювалися власною системою юридичних норм. Що відповідало ролі міст, як центрів виробництва і товарно-грошового обміну.

Сутність  Магдебургського права:

 

  1. Регулювали управління містом.
  2. Дало початок цивільно-правовим відносинам.
  3. Визначало суд і судовий процес.
  4. Визначало норми уголовного покарання.
  5. Регламентувало внутрішню уставну діяльність торгових корпорацій,ремісничих цехів і торгівлі.

 

!!! За Магдебургським правом міста звільнялися від управління і суду феодалів і великих землевласників, і створювали власні, виборні органи місцевого самоврядування.

! Цікаво знати

Магдебургське право було першим в Європі універсальним правом, котре ожна було застосовувати   в будь-якому   торговельно-ремісничному місті, і його основним змістом було самоуправління громадян.

Витоки Магдебурського права

Багато-багато віків Магдебург, невеличке місто на Ельбі, був центром торгівлі зі слов’янами, особливо полабськими  та поморськими. В 968 році він став центром єпархії архієпископа.Пізніше це місто слугувало важливою військовою базою для походів на слов’ян. Одначе, тільки на початок 1100-х років      Магдебург створив власні органи самоуправління, і виробив власну громадянську свідомість. В 1188 році архієпископ  Вихман дав міському патриціату (пільга, право), за яким Магдебургу надавалося самоуправління. Саме цей рік можна вважати початком становлення  Магдебургського права.

Серед письмових записів Магдебургського права найбільш відомими є ” Саксонський Вейхбильд ” (1300 рік)  і ” Право, повідомлене шефеннами місту Герліцу в 1304 році”.

Стаття 1 ” Право, повідомлене шефеннами місту Герліцу в 1304 році ”.

” В часи великого короля  Отто було засновано місто Магдебург. В його часи був збудований монастир на горі. Його син король  Отто  Рудий, видав постійно діюче право – вейхбильд – по своїй волі і по пораді мудріших. На раду кликали городян, щоб вони обрали шефеннів і ратманів, шефеннів – на довгий термін, а ратманів на один рік. Вони тоді дали присягу,і присягають з тих кожний рік, коли їх обирають, в тому що не будуть шкодувати своїх сил, щоби зберігати честь і добру славу міста по пораді мудріших, коли оголошують виклик про допомогу і тоді вони викликають згідно їх присязі.’’

Отже, підсумовуючи вищесказане, підсумовуючи вищесказане, витоки  Магдебургського права такі:

1. Місцеві звичаї.

2.Закони(Хартії сеньйорів, статути міських рад).

3.Рішення міських судів, а також реципіроване римське право.

4.Найважливішими витоками міського права були хартії Погодаїт, які закріплювали права і вольності міста та його жителів.

5.Велику роль у розвитку міського права також відіграла судова практика, яка стала більше розвиватися і записуватися.


Причини появи Магдебургського права:

Боротьба за владу між старими багатими сім’ями-патриціатмо і простими громадянами навколо участі в міських радах.

Необхідність адміністративного органу і князя.

3.Боротьба низів(і навіть збройна) за свої права.

Необхідність апарату, яки би дійсно регулював цивільно-правові відносини.

Стрімкий розвиток та збагачення судебної практики.

Наростання соціальної кризи в місті.

Отже, причини появи Магдебургського права увібрали в себе весь комплекс суспільно-політичних і соціальних проблем, що нагромадилися у місті на кінець 12 століття.

Зміст  Магдебургського права.

Міське  (Магдебургське) право відрізнялося інших феодальних прав визначеними особливостями регулювання особистих майнових і немайнових прав. В розвитку міського права зникли поділ людей на вільних ї залежних, відмінності по народженню. Основним принципом міського права стало закріплення статусу особистої свободи городян і прибулого населення. В період бурхливого росту міст кріпакові – втікачеві достатньо було лише прожити в місті визначений термін. Якщо його сеньйор не оголошував на нього свої права, то селянин вважався вільною людиною. По мірі росту міст, перетворення їх в колективних феодалів з’явилися додаткові умови отримання свободи і міського громадянства-матеріальні внески на користь міста, обов’язковий вступ за плату в одну із міських  гільдій. Крім особистої свободи, статус громадянина зазвичай передбачав право на вільне розпорядження своїм майном, одружуватися за власним вибором. Виключну під судимість міському суду. Фактично ж повноправ’я громадянина залежало від приналежності до того чи іншого слою населення, гільдії, й визначалося сумою корпоративних привілеїв.

Історичне значення Магдебурського права.

Перш за все, значення цього права полягає в тому, що це було перше в Європі, а то й у світі,

універсальне писане законодавство. Таке законодавство дозволяло будь – якому місту(за умови, якщо воно торгово-ремісничне) створити власне самоврядування(чи самоуправління) і звільнитися від суду і управління великих землевласників-феодалів.

Фактично, такий захід дозволив простим громадянам брати участь у житті міста.Також, якщо городянин мав статус громадянина, він отримував багато привілеїв і особисту свободу, право на володіння та розпорядження майном, одружуватися за власним вибором тощо.

Безумовно, це право дало початок цивільно-правовим відносинам.

Cтановлення самоврядування на території  України

1. Зародження самоврядування.

Коріння сучасного місцевого самоврядування сягає з територіальної сусідської общини стародавніх слов’ян.  Така община вирішувала свої справи самостійно, на власний розсуд і в межах наявних матеріальних ресурсів. За часів Київської  Русі набуває розвитку громадівське самоврядування. В його основу покладено виробничу та територіальну ознаки.

Форми громади

Виробнича(громади купців, ремісників).

Територіальна(сільська міська, регіональна громади).

Територіальне громадівське самоврядування розвивається на основі звиєвого права, й його елементи виявляються у вічах. Нагадаю, що віче-це збори слов’ян, на які збиралися чоловіки.

Суб’єктом міського самоврядування виступала міська громада, суб’єктом сільського-сільська громада(верв) (термін походить від особливої мотузки-”вірьовки”, яку використовували при  плануванні жител на родовому поселенні, та для вимірювання розмірів земельних ділянок). Така громада об’єднувала жителів сіл, мала землю в своїй власності, представляла своїх членів у відносинах з іншими громадами, феодалами та державною владою.

2. Магдебургське право на українських землях.

Наприкінці 15-у першій половині 16 століття українські землі перебували у складі декількох держав, а саме:більша частина земель належала Польщі та  Литві,  Чернігово-Сіверщина-Московії, Буковина-Молдавії, а Закарпаття відійшло до  Угорщини.

В польсько-литовську добу  Україна освоювала різні досягнення  Заходу. Зокрема, на її території поширювалася череда типово європейських норм правової і політичної культури а також-організації життя міста на основі самоуправління. І це не було випадковим збігом обставин. Річ в тім, що наприкінці Середньовіччя населення великих міст,особливо західних, було поліетнічним.В 13-14 століттях в таких містах оселялося багато іноземців, перш за все німців. Створюючи вільну общину, вони керувалися своїм правом, принесеним з Німеччини (Магдебургське право).Німецьке право давало їм величезні переваги, порівняно з іншими городянами. Аби допомогти торгово-ремісничому населенню цих міст, привабити нових поселенців, влада почала наділяти їх Магдебургським правом. Так на території України з ‘явилося Магдебургське право…

3.Організація самоврядування за Магдебургським правом.

Організацію самоврядування ми можемо побачити за такою схемою:

Король Речі Посполитої

Староста

Магістрат

Рада            Лава

Бурмістр         Війт

Райці               Лавники

Канцелярія(Писар)

Допоміжний і виконавчий апарат

Синдик                        Тлумач

Інстигатор                    Возний

Прокуратор                    Кат

З цієї схеми видно, що головним органом самоврядування в містах з Магдебургським правом був магістрат. Він опікувався міським благоустроєм, магістрат мав право регулювати ціни на продукти, слідкував за чистотою і порядком в місті.

В магістратуру входили магістратські урядники :  старші і молоді. Старші-це ті, хто безпосередньо входили до магістрату: війт, бурмістр, радці (радники), лавники і канцелярський писар. Молодші-це ті, хто допомагав старшим, і безпосередньо виконували свої функції:синдик, інстигатор, прокуратор, тлумач, возний, кат.

Магістрат поділявся на раду і лаву.Лава-це суд у цивільних  та адміністративних справах. Лаву очолював війт. Йому належала міська влада. Війт, як правило, призначався королем. Виключенням був лише Київ: міська громада самостійно його обирала.

Проте рішення війта, прийняті без участі ради, вважалися недійсними. Посада війта була спадковою, її можна було продати і купити. З часом міста викупають спадкові війтівства, посада стає виборною, з послідуючим затвердженням її королем.

Існували релігійні обмеження при виборі війта.     Наприклад, в грамоті на управління місту Стародубу було сказано, що війтом може бути лише католик. Це вносило ускладнення в українські міста, де більше чаcтина населення була, звісно ж  православною. В найкращому випадку, в раду чи лаву могли допустити лише оного чи двох православних українців. У Львові, наприклад, ні один православний українець не мав права займати будь-яку посаду.Свої судебні фунції війт виконував за допомогою лавників.

На відміну від лави, рада була лише міською управою і несла адміністративні функції. Якщо війт очолював лаву, то бурмістр-раду. Колегія райців обирала бурмістра.

Рада слідкувала за веденням торгівлі, виготовленням і продажем продуктів пекарями, м’ясниками, рибалками. Рада встановлювала ціни на хліб, єдині міри продажу зерна на ринку. Вона здійснювала збір аналогів і поборів, організацію виборів й докладу міського самоуправління,відала міськими доходами й земельними частинами, встановлювала норми й правила внутрішньо міського життя, призначала й звільняла міщан від виконання тих чи інших обов’язків в якості посадових осіб.

Рада строго слідкувала за тим, щоб торгівля велася тільки на ринку, і категорично забороняла торгівлю на вулицях і вдома. Настільки ж рівниво вона слідкувала за збереженням земельних площ, які належали місту. Кожна спроба феодалів зазіхнути на ці землі зустрічала супротив. Розподіл земель, передача їх  у володіння, по спадковості, купівля і продаж виконувалися тільки з дозволу ради. Кожний акт заносився в книгу ради, з обов’язковою вказівкою на те, що за отриману чи куплену ділянку землі громадянин повинен був нести встановлені повиності й побори на користь міста.

4.Магдебургське право на Черкащині.

Серед міст і містечок Черкащини першим магдебурзьке право отримав Корсунь. Це сталося у 1584 році. У привілеї "на осадження" міста подається опис герба Корсуня: "лукь желтый натягненный и стрьелу на тативы наложенные вь червономь поль".

Чигирин був "осаджений" 1589 року. Під час коронного сейму у Варшаві 15 жовтня 1592 року король видав новий привілей, яким дозволив запровадити в Чигирині самоврядування на засадах магдебурзького права. Відтоді жителі міста отримали можливість обирати собі війта (тобто, мера), бурмістра та райців, збудувати ратушу, важницю, постригальню, лазню, торговельні ятки, організовувати ремісничі цехи, проводити два щорічні ярмарки та щотижневий торг, а також мати інші пільги. Разом з магдебурзьким привілеєм Чигирину, король затвердив також "печать містскую герб – три стріли", яку міщани та їхні нащадки мають використовувати "до одправовання справ містських".

Того ж 1592 року магдебурзьке право отримали Мошни. На гербі зображувався спис як символ значення Мошен в охороні південного порубіжжя українських земель. Канів отримав магдебурзьке право в 1600 році (підтверджене у 1661 році), Лисянка – в 1622 році, Крилів (місто, що стояло поблизу Чигирина) – в 1616 році, Медведівка – близько 1616 року. Оскільки всі вони були розташовані у прикордонному регіоні держави, то польський уряд надавав великого значення їх обороні й подальшому залюдненню.

Магдебурзькі привілеї також зобов’язували жителів міст, що постійно потребували захисту від татарських набігів, відбувати військову повинність. Частина міських прибутків використовувалася на закупівлю пороху, олова, інструментів для будівництва і ремонту оборонних споруд. В останній чверті XVI – на початку XVII століття у багатьох привілеях, що надавались містам Черкащини, з’являються невластиві цьому праву статті, що забороняли приймати до складу міського населення осіб, що знаходились поза законом, і селян-втікачів.

Значно пізніше, у ХVІІІ століття магдебурзьке право отримали деякі міста Правобережної Черкащини. Зокрема, в 1760 році, магдебурзьке право отримала Умань, в 1773 році – Сміла. 1791 року магдебурзькі привілеї отримали Черкаси (хоча існує версія, що ці привілеї місто мало раніше), Білозір’я, 1792 року – Звенигородка, Квітки, Сахнівка, Калниболото (Катеринопіль). За влучним висловом відомого історика В. Антоновича, цей закон "спізнився аж на два століття, під кінець ХVІІІ віку міг дати для Речі Посполитої значення тільки передсмертної, та й то дуже неповної сповіді з історичних її гріхів". На кінець століття Польща як держава припинила своє існування.

Магдебурзьке право на українських землях було скасоване Миколою І у 1831 році (в Києві проіснувало до 1835 року). Однак воно залишило помітний слід в історії міського самоврядування в Україні і на Черкащині, а вивчення та використання його досвіду актуальне і сьогодні.

Місцеве сучасне самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Територіальна громада-жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;

Адміністративно-територіальна одиниця-область, район, місто, район у місті, селище, село

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Представницькими органами місцевого самоврядування є ради

Принципи

  • народовладдя;
  • законності;
  • гласності;
  • колегіальності;
  • поєднання місцевих і державних інтересів;
  • виборності;
  • правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
  • підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
  • державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
  • судового захисту прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування

Система місцевого самоврядування включає:

  • територіальну громаду;
  • сільську, селищну, міську раду;
  • сільського, селищного, міського голову;
  • виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
  • районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
  • органи самоорганізації населення.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Основні проблеми та переваги системи. Сучасного самоврядування в Україні

Одна монета має дві сторони. Тому я вважаю, що система місцевого самоврядування в   Україні має свої переваги ї недоліки.  Якби ми взяли терези, і на одну шальку поклали купу позитиву, а на іншу-весь негатив, то я б навіть не міг би передбачити, яка власне шалька виявиться важчою. Проте давайте по порядку.

Оскільки добре краще за погане, то давайте, я звісно ж  почну прискіпливо розбирати систему міського самоврядування в Черкасах(і в Україні) з найсвітліших їх сторінок.

Перш за все,головний орган(себто мозок) системи(каналів) місцевого самоврядування (в Черкасах це Черкаська Міська Рада, голова - Сергій Одарич) опікується міста (соціального організму). Наприклад, такий орган слідкує за чистотою в місті.

Беззаперечно, міська система самоуправління дає соціальний розвиток суспільству. Такий орган рухає суспільство вперед(Кров в судинах весь час рухається якщо вона застигне-організм буде гнилим, а там де гниль-немає життя). Суспільству теж треба, хоч поволі, але все-таки треба рухатися. Якщо цього не буде - соціальний організм згниє.

Мені, особисто подобається черкаська (ну, і звісно ж українська) система самоуправління.

Того що на це є дві причини. З одного боку така система дозволяє середнім класам населення (а це більшість простих людей) брати, хоч мінімальну, та все ж участь у управлінні своєї місцевості. Такий підхід дозволяє територіальній громаді у межах свої місцевості(село, селище,місто)  і межах, визначеними спеціальним законом  про міське самоуправління, вирішувати самостійно дрібні соціально-економічні і суспільно-політичні(побутові) проблеми(дрібниці)  у межах своєї територіальної громади(двору), З іншого – за присутності засобів зв’язку чи навіть досвідчених помічників-політиків неможливо керувати  АБСОЛЮТНО всією територією країни, і вирішувати дрібні проблеми. Проте, можна зробити так, щоб ті, у кого ці проблеми виникли, самі їх і вирішували за допомогою влади. Для вищого керівництва країни така громада буде надійним інструментом у адміністративно-територіальному керуванні країною. Зрештою, я важаю, що система місцевого самоврядування-це мінімальний вияв так званої народної демократії.

Але, як я вже зазначав, у монетки є друга сторона. І ця сторона   показує темний бік не тільки черкаського, але й Всеукраїнського самоврядування.

На жаль, система сучасного самоуправління не є завершеною. Вона багато в чому потребує кардинальних змін та модифікацій. Розширення повноважень місцевого самоврядування не підкріплене матеріальними підставами. Це означає те, що держава недостатньо виділяє коштів для здійснення місцевого самоуправління. Децентралізація прийняття рішень стосовно видатків повинна супроводжуватися децентралізацією розподілу коштів(визначення доходів). Тобто, державний апарат залізно регулює розподіл коштів. Місцеве самоврядування втрачає можливість максимально розпоряджатися коштами в межах своєї території. Функції, передані місцевому самоврядуванню, виконуються здебільшого державними виконавчими органами, а власне місцеве самоуправління може приймати лише рішення у межах власної компетенції. Тому чиновник, який працює в будь-якому органові місцевого самоврядування,відчуває себе чиновником, який працює на кого-небудь ”вгорі”, на державний апарат в цілому, а не на своє конкретне місто чи село.Такий

Чиновник лагодить дорогу чи влаштовує вивіз сміття здебільшого не для себе,а тому(і тільки якщо) прийшов наказ ‘’згори’’.

Через пропорційну виборчу систему, що була введена політичною реформою в Україні, до місцевих рад за партійними списками прийшли люди, які представляють не стільки територіальну громаду, скільки певну партію, або взагалі купили місця у списку з тих чи інших міркувань. Робота в місцевих радах є громадською, себто неоплачуваною, в результаті цього практика доводить, що люди, які приходять у місцеві ради, втрачають свій час і хочуть мати щось взамін, а тому беруть ”натурою”: приймають рішення для задоволення своїх особистих інтересів, часто піддаються корупції тощо.

На мою думку,щоб хоч трохи покращити стан місцевого самоврядування в Черкаській області(і на території всієї України) треба насамперед щоб у цьому була зацікавлена держава. Необхідно, щоб держава виділяла достатньо коштів (ну хоч би мінімум) для фінансування місцевих рад. В результаті цього, місцева рада зможе, використовуючи наявні у неї матеріальні ресурси, максимально ефективно виконати свої функції. Також треба із рад прибрати чиновників,оскільки фактично заважає роботі місцевих рад. Корисним буде те, що ті, хто прийдуть до міських рад, будуть належати до якоїсь конкретної територіальної громади чи принайні партії, але не більше.

Якщо вести оплату праці членам міської  ради, то такий підхід буде додатковим стимулом для подальшої праці і для опору корупції.

Більше коштів повинно лишатися на місцях, варто дати більшу волю місцевому керівництву у використанні коштів,це приведе до відчуття більшої самостійності, та відповідно відповідальності за власні дії, створить відчуття, що справа робиться не для держави, а для себе,своєї громади,міської ради, для людей…


Заключна частина

Ось і підійшла до кінця наша мандрівка від  Магдебургу до  Черкас світом місцевого самоврядування. З цієї подорожі ви дізналися про історію виникнення Магдебургського права, його зародок та про причини виникнення,Авжеж, ми побили, яким шляхом потрапило це право до нас на          Батьківщину, на Україну. Ви на власні очі побачили, як здійснювалося управління за  Магдебргським правом. Не оминули ми і сучасну Україну. Ми з  Вами проаналізували сучасну систему міського самоврядування(чи як інакше називають, систему самоуправління). Ви навчилися визначати позитивні і негативні риси цієї системи. І вам вирішувати, чого в ній більше-позитиву чи негативу. Можливо, Ви колись удосконалите цю систему,,,

 

До нових зустрічей,мандрівники і мрійники!!!

 

Читати інші роботи

Відео

English version