Інститути самоврядування: велика держава з маленького міста

Головна статті
Інститути самоврядування: велика держава з маленького міста
Institutions of self-government: a big state out of a small town
Всі сторінки

 

Тематика: «Інститути місцевого самоврядування у твоєму місті – чому тобі це не байдуже»

Назва: Інститути самоврядування: велика держава з маленького міста

Автор: Данилейко Аліна

Ми звикли бачити речі такими, якими вони є, якими дозволяє їх бачити наша візуалізована концепція сприйняття. Незалежно від рівня складності механізму ми прагнемо зрозуміти «що» це, а не «чому» так.

Чи можна це назвати конструктивним підходом? Ні. Проте чи є це звичним,  «нормальним»? Так. Звичайно, такою є наша людська природа. Опосередкований погляд на все навколо , та й до того ж досить часто вплетений в емоційну павутину нашого буття, - це те, що звикли називати людяним, живим. Не дивно, що й соціальні організми, які створює людина, такі як держава та інші наглядні інститути, є дуже живими, гнучкими за своєю природою та вплетеними в павутину того, що ми називаємо соціальні віяння.

Під впливом цих віянь людина пристосовується до тенденційних змінних життя. Пристосовуються, чи їх пристосовують, й інститути, котрі забезпечують розвиток та функціонування фізичної особи. Такі інститути, як держава,  та їх похідні розвиваються, діють, їм делегується людьми той необхідний обсяг повноважень, що міг би дозволити подальше виконання функцій.

Цей організм росте, мужній, проте показово, що людина, як основа - фундамент цього організму не змінює свого розміру чи повноважень. Фізична особа  спочатку віддає свої повноваження, а потім в неї їх вже забирають, як належне. В результаті людина несе тягар тиску того соціального організму, котрий вона сама ж і виростила.

Просто уявімо таку картину, коли пропорція між фундаментом та будівлею не зберігається, і будівля в багато разів перевищує обсяг навантажень, що може бути покладений на цю основу. В ідеалі фундамент та сама будівля взаємопов’язані та взаємопропорційні. Відповідно, коли пропорції не дотримуються, тоді будівля руйнується під впливом гравітації, як феномену природних сил, а фундамент залишається зношеним та неприродним для подальшого застосування.

Уявляється, для відновлення балансу та унеможливлення колапсу побудованого державного механізму, що тяжіє над українським народом, надбання європейських традицій демонструє досвід функціонування інституту місцевого самоврядування як необхідних та додаткових цеглинок в процесі будівництва та розбудови державного організму. На даному етапі Україна активно підтримує позицію залучення «децентралізованих та деконцентрованих цеглинок» до своєї побудови.

Таких цеглинок в Україні досить багато. Паруючи по адміністративній структурі українських просторів, саме в Полтавській області знаходиться місто Хорол, в контексті та на прикладі історичного розвитку якого прагнеться розкрити сутність та значення інституту місцевого самоврядування для українського державотворчого процесу.

Історія Хорола виходить на самому початку ІІІ тисячоліття. З позицій історико-правової науки змістовним в історії самоврядування в місті Хоролі є період ХVІ - ХVІІІ ст., коли воно розвивалося на основі Магдебурзького права.

Магдебурзьке право значно полегшувало залежність міщан від феодальної держави і окремих феодалів і, таким чином, об'єктивно сприяло прогресивному розвитку феодальних міст. В українських землях Магдебурзьке право на відміну від країн Західної Європи не повністю звільняло міста від феодальної залежності, іноді воно переплиталося з нормами звичаєвого права.



Адміністративному устрою українських міст на основі магдебурзького права був притаманний один важливий елемент - так звані юридики, тобто відокремлені міські території, які в адміністративному і правовому відношенні повністю або частково контролювалися феодальними власниками. На юридики не поширювалася судово-адміністративна влада міського самоврядування. Управління населенням юридик здійснювався від імені феодала особливими службовими особами - війтами і тіунами. Поділ міста на юридики обумовлюва і поділ функцій з управління містом між їх власниками.

В 1951 році Мадебурзьке право було надане місту Лубни. В складі Лубенщини в володіннях князів Вишневецьких і знаходилося і місто Хорол, яке в 1617 році носило назву Ярослав. В 1618 році Люблінський трибунал призначив за Раїною Вишневецькою Посулля, на якому був вже Хорол. Опікуном був призначений Юрій Вишневецький . Лише в 1632 в управління повітностями вступає Ієремія. Позначено місто вперше на карті Г. Боплана, поряд з іншими великими поселеннями Лівобережжя першої половини ХVІІ століття, показано на цій же карті й інші населені пункти Хорольщини.

У 1666 році, вперше проводиться перепис населення всієї України. В книгах цього перепису є відомості і про Хорол: «Роспись местечка Хороля, міщанським дворам первуй и меншой стати, и хто на сколких волах пашет. Первой стати-пашут на 4 волах – в дворе: Пронко Рибалко, Гришка Хихеев, Аврамка Мазарков, Грищка Шавченя», «мещане же меньшей части пашут на двух волах,  - Во дворе: Левка Кравец, Марчко Штоталов, Тишка Гордай».

У 1648 році утворився Миргородський полк як військова і адміністративно-територіальна одиниця, - до нього й належала Хорольська сотня. Воно залишилось у цьому статусі до 1764 році.  Сотня мала свій символ -  значок. Значок Хорольської сотні миргородського полку  - стяг малинового, найбільш поширеного кольору козацьких прапорів, обрамленого з усіх кінців жовтою каймою. Стяг поділено на дві частини. У лівій прямокутній частині значка від древка по кінцях чотирикутника розміщені букви «С» - сотня, «Х» - Хорольська, «В» - війська, «К» - козацького. Посередені лівої частини коло, обрамлене жовтою каймою, де на білому фоні зображено золоті стріла та меч, що перехрещуються кінцями вниз. Права частина стягу складається з двох трикутних полотнищ малинового кольору, що своєю основою прилягають до лівої частини. На кожному з них ближче до основи розміщено по одній шестикутній золотій зірці.

В 1730 і 1753 роках згадується, що місто до вільних військових маєтностей згідно ревізії частина містечка належала вихідцям з Грузії. По указу Катерини ІІ від 16 вересня 1781 року з 9 січня 1782 року відкрито Київське намісництво в складі 11 повітів Хорол стає повітовим містом відкритого Хорольського повіту. Герб цього міста, яким і колишнє сотенне Хорольське правління ставило печатку на письмові справи, шабля і стріла з тетивою. Нині герб пожалуваний від її імператорської величності місту такий же: на червоному полі тільки стріла і шабля перехрещені вниз гострими кінцями.

Це місто з давніх часів завжди управлялося полковою Миргородською канцелярією і сотенним Хорольским правлінням, якого всі навчальники завжди були сотниками. Щоб коли під чиїм володінням, або підпадав під якісь переміни, видів не має.

По відкритті Київського намісництва в Хоролі встановлено посаду городничого, повітовий суд, дворянську опіку, нижню розправу, повітове казначейство, нижній земський суд, міський магістрат і сирітський суд.

1788 року городничих в Хоролі був Прокіп Андрійович Устимович.

Вже в 1802 року Хорол увійшов до складу новоствореної Полтавської губернії і залишився повітовим містом. Згідно архівних матеріалів за 1810 рік, зібраних Ф. Павловським,   місто Хорол складалося з двох квартамісто Хорол складалося з двох кварталів. На впадок пригону з найближчих поселннь худоби для купівлі і відгону в Санкт-Петербург, Москву та інші міста збиралися та проходили в місті народні збори.

Відповідно до положення про губернські і повітові земські установи від 1 січня 1864 року проводилася земська реформа.Як орани місцевого самоврядування створювалися земські установи: губернські та повітові земські збори і губернські та повітові земські управи. Повітові земські збори складалися з членів, які називалися гласними, що обиралися на 3 роки від: 1) землевласників повіту, 2) міських громад, 3) сільських громад. Гласних губернських зборів обирали на повітових земських зборах. Виборча система забезпечувала перевагу дворянам. Головою земських зборів був предводитель дворянства в повіті – повітовий, у губернії – губернський. Земські збори обирали управи, які були постійно діючими виконавчими органами земств. Земства не мали справжньої влади, а піклувалися лише про місцеву торгівлю й промисловість, школи, лікарні, тюрми, арештні будинки, ремонт шляхів місцевого значення і т.д.  Голову повітової земської управи обов’язково затверджував губернатор. В місті переважно з купців та землевласників складалася міська влада. Загальний стан розвитку свідчив про те, що міська влада недостатньо турбувалася про розвиток освіти і поширення періодичної преси.

В 1883 році головою міської управи був А.В. Родзянко Тут засідали князь Левицький, поміщики Котляревський Лагода тощо. Всевладдя дворян залишалося. За статистикою 1885 року в одному тільки Зоролі їх жило 294.

А у зв'язку з ліквідацією автономії України в кінці ХVІІІ ст. і на початку ХІХ ст. самоуправа міст почала занепадати. Царським указом 1831 року Магдебурзьке право в Україні було скасовано для всіх міст, за винятком Києва, а в 1835 році - і в Києві.

Вже у перших числах 1917 року в Хоролі виникла Рада робітничих депутатів. Спочатку до неї ввійшло 27 робітників. Потім було запрошено стільки ж представників від солдат і таким чином рада стала об’єднаною.

Представники буржуазії  на місцях почали створювати так звані громадські комітети, що теж мали право загальнонародного представництва в управлінні державою. Комітет в Хоролі на своєму засіданні від 16 квітня 1917 року визнав правомочними повноваження С. Родзянка, який призначався повітовим комісаром Тимчасового уряду.  Хорольські представники брали участь в губернських з’їздах Рад. 30 квітня 1917 відбувся перший губернський з’їзд Рад. На ньому Хорольский повіт був представлений 4 депутатами: 2 від робітників та 2 від солдат.

Незабаром в Хоролі зявилась і так звана національна Рада, адміністрація Центральної Ради, кА теж заявила претензії на управління повітом, проводячи політику на встановлення спочатку автономії України, а пізніше й незалежності.

7 березня 1923 згідно з постанови Президії ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Полтавської губернії» утворено Хорольський район в складі м. Хорол, Хорольської, Новоаврамівської і Єньківської волостей.

До 1921 року в місті була одна міська комсомольська організація без осередків. Лише після цього року почали в Хоролі проводились створювати комсомольські осередки.

На підставі положення про міськради, затвердженого ІІ сесією ВУЦВК у місті Хоролі проводились перевибори Рад. Склад президії міськради в м. Хоролі визначили 7 осіб, в кількість яких входить голова, заступник, секретар. Були встановлені такі секції: комунальні, адміністративно-судова, культурно-соціальна, фінансово-бюджетна, сільськогосподарська.

На момент проголошення незалежності України уже існувала міжнародно-правова база розвитку місцевого самоврядування. Ще 1948 р. прийнято Загальну декларацію прав людини ООН, ст. 21 якої зазначає, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю державою як безпосередньо, так і за допомогою вільнообраних представників. 1969 р. ГА ООН схвалила Декларацію Суспільного прогресу та розвитку, підкресливши необхідність втілення в країнах-членах ООН законів, гарантуючих ефективну участь усіх елементів суспільства в підготовці та здійсненні національних планів і програм соціально-економічного розвитку.


Ратифікована Україною ця хартія відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства112, П положення мають обов'язкову юридичну силу. Конституція певною мірою конкретизує частину принципів Європейської хартії місцевого самоврядування щодо національних особливостей. Визнається місцеве самоврядування як засада організації публічної влади на місцях, втілюючи ст. 2 хартії (статті 5. 7,). Отже, взаємовідносини центральних і місцевих органів влади мають будуватися не на основі жорсткої централізації чи так званого демократичного централізму, а на принципах правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності (автономії) місцевого самоврядування.

Організаційна автономія полягає в тому, що основні суб'єкти місцевого самоврядування—територіальні громади та їх органи—не є елементами державного апарату. Тому вони повинні мати можливість самостійно визначати власну структуру відповідно до місцевих потреб і закону, будь-який адміністративний контроль за їх діями можливий лише для забезпечення законності. Матеріально-фінансова автономія місцевого самоврядування полягає в праві територіальних громад та утворених ними органів на володіння, користування і розпорядження майном, яке перебуває в комунальній власності, а також власними фінансовими коштами, достатніми для здійснення повноважень місцевого самоврядування та Його органів (ст. 9 хартії).

Європейський досвід, використаний в контексті  встановлення міського самоврядування в місті Хоролі, не можна переоцінити. Можливість громади здійснювати контроль у процесі розбудови міської інфраструктури  є одним з найдоцільніших та ефективніших механізмів обмеження узурпованого впливу  центральної влади на деякі сфери, котрі мають свою специфіку, відмінну від загальнонаціональної та потребують  досить геосинклінального підходу при вирішенні нагальних проблем.

Більше того, якщо в Європі місцеве самоврядування своєрідним соціальним механізмом, котрий гарантує демократичність влади, то в Україні, і зокрема в місті Хоролі, воно слугує не тільки даниною демократії, але й позиціонується в законодавстві, як і в свідомості людей як механізм господарювання.

Треба пам’ятати, що місцеве (комунальне) самоврядування, яким ми його уявляємо сьогодні, в науці права не є готовим, чітко сформованим поняттям. Воно є результатом довгої історичної еволюції, в історичному аспекті міста Хорола його чіткі риси проявилися тільки в XVIII ст.

Взагалі було розроблено дві основні теорії місцевого самоврядування. В місті Хоролі в контексті українського досвіду функціонування інститутів місцевого самоврядування вбудовані механізми, котрі перекликаються з основними положеннями теорії «вільнох громади».


Основним суб’єктом місцевого самоврядування в місті Хоролі є громада міста. Іншим рівнем в структурі місцевого самоврядування є Хорольська міська рада, котра обирається членами громади. До питань, що віднесені до відання місцевого самоврядування відносять такі, що є самоврядними та такими, що делеговані органам громади державою.

Важливо сказати, що на кшталт механізму, запровадженого Магдебурзьким правом, органи місцевого самоврядування є органами відповідної територіальної громади і не входять до системи органів державної влади. Відповідно, коли справа доходить до регулювання локальних відносин, то держава не має права втручатися в вирішення самоврядних питань. Держава не може втручатися, проте голова Хорольської міської ради постійно надає звіти, таким чином забезпечуючи адміністративно-контролюючу функцію держави при наглядом за органами місцевого самоврядування.

Цікаво, (з огляду на сучасний стан правової регламентації місцевого самоврядування в Україні), що Закон від 14 грудня 1789 р. здійснив уніфікацію муніципального устрою - всі без винятку громади (як невеликі сільські, так і великі міські) отримали однакову муніципальну організацію під назвою "municipalite" і, як наслідок, однакові повноваження.

Якщо в європейбский досвід демонструє стрімкий перехід до децентралізованих методів регулювання місцевих справ, то в Україні процес децентралізації та деконцентрації лише на своїх «началах», і це з різницею в майже 200 років від початку розгортання таких тенденцій на європейському просторі.

Уявляється, що зрівняння всіх в обсязі повноважень, з одного боку, дозволяє унеможливити узурпацію влади зі сторони тих чи інших територіальних громад. Водночас, це стимулює централізацію управління з боку держави і в якійсь мірі навіть загарбування влади з боку держави, адже громади повинні мати в наявності той обсяг прав, котрий дозволить їм враховувати регіональні особливості того чи іншого населеного пункту, де діють інститути місцевого самоврядування.

Підводячи підсумки, важливо акумулювати ті позитивні та негативні інститути місцевого самоврядування, котрі на разі фактично діяють на основі надбань європейського досвіду, з метою дати новий поштовх  в процесі імплементації норм європейського права до українського законодавства. Тим більше, що це стосується саме основ, на базисі котрих функціонує наша держава. Дійсно, велика держава починається з маленького міста.

Читати інші роботи


Institutions of self-government: a big state out of a small town

Alina Danileiko

Khorol (earlier – Yaroslav), a town in Poltava region, was given Magdeburg rights in XVI century. Lubny, the nearest city, has awarded Magdeburg rights in 1651. The main body of local self-government in Khorol is a community which balances public opinion and governmental decisions.

 

Відео

English version