Мій Шаргород

Тематика: «ВІД МАГДЕБУРГА ДО ТВОГО МІСТА»

Назва: Мій Шаргород

Автор: Петелько Олеся

 

Сьогодні в школі ми з друзями говорили про те, хто де мріє навчатися. Одні кажуть, що найкраще їхати в столицю, там великі перспективи. Інші – за кордон, щоб там залишитися жити. Я згодна з ними. Чим можна зайнятися в маленькому провінційному містечку? Які тут є перспективи? Ніяких.

Вдома до рук потрапила районна газета «Шаргородщина». Мою увагу, серед інших, привернула стаття про молодих людей - волонтерів, які приїхали у наше місто, щоб відновити його багатокультурну спадщину. Це був міжнародний проект «Слідами непам’яті». Молодь з інших міст України  та Польщі приїхала відновлювати те, що може бути втрачене в Шаргороді назавжди. А як же ми, місцеві? Нам байдуже? Ми не помічаємо того, що є довкола? Чим унікальне моє місто? Що я знаю про його історію, про людей, які тут жили? Що ми всі можемо втратити?

Виникло бажання подивитися на Шаргород по-новому. Я йду своїм містечком. Не можу збагнути, чим воно відрізняється від сотень інших. Можливо, його вирізняє давня історія. Йому 427 років. Багато.

Захотілося піти до залишків замку Яна Замойського. Висока кам’яна споруда заросла чагарником.

А колись це був 5-ти бастіонний замок, побудований італійським архітектором. Звідси бере початок історія міста. Це укріплення було назване Шаргородом на честь католицького святого Флоріана Шарого.

Я ніби уявляю собі, як розмірено текло тут життя. А коли місту було надано Магдебурське право, а разом з ним герб, торгові та митні привілеї, воно стало стрімко розвиватись. До міста стали з’їжджатися купці, що двічі на рік виставляли для вільного продажу свої товари. Поляки, євреї,  татари, турки повсталі козаки С. Наливайка, М. Кривоноса – кого тут тільки не було. Богдан Хмельницький у замку писав листа турецькому султану.

Спускаюся нижче по бруківці до єврейської синагоги. Ця споруда, здається, найстаріша синагога України. За  архітектурою, таких залишилось тільки дві у світі. Скільки молитов тут було піднесено до Бога! А зараз вона стоїть пусткою.

Піднімаюсь плутаними кривими вуличками з щільною і скромною забудовою до величних храмових комплексів: костелу Святого Флоріана і православного собору Миколая Мирлікійського. Ці християнські святині розміщенні одна навпроти одної, що свідчить про вічну толерантність моєї землі і глибоку віру моїх предків, яка передається з покоління в покоління.

Виявляється, Шаргород — це унікальне місце, адже тут, на крихітній території і в такій кількості зосереджено сліди існування різних культур, де справді існував міжконфесійний та міжнаціональний мир протягом багатьох століть. Такий уклад життя, був тут завжди, таким він залишається і зараз. Моє місто — улюбленець століть. Євреї називали його «штел» - маленьке райське містечко на землі, турки говорили «кучук — Стамбул» (маленький Стамбул).

Люди, які приїжджають до нас, кажуть, що тут, ніби, зупинився час, що це місто оминула цивілізації. За переказами, багаті євреї заплатили велику суму, щоб через місто не проклали залізну дорогу, бо хотіли зберегти його для поколінь таким тихим, чистим, розміреним.

Тут багато сонця і багато світла. Тут повітря пахне липами і каштанами. Той хто приїжджає сюди - обов’язково хоче повернутися. У Шаргороді знімали фільм за твором Шолома Алейхема «Блукаючі зірки». Такої унікальної архітектури уже ніде не залишилось. І може не залишитися. Інші бачать цю унікальність і стараються показати її нам, відновлюють нашу культурну спадщину, облаштовують могили наших предків. А я поїду шукати кращої долі на чужині?

Роблю для себе висновок: мій Шаргород мусить розвиватись. У моїх венах тече кров вільних, працьовитих, талановитих людей. Генетична пам'ять не стерта. Вона пам’ятає часи, коли моє місто жило за європейською моделлю самоврядування. І зараз я бачу його гарне європейське майбутнє.

Не випадково саме в Шаргороді розпочато будівництво єдиної в Україні Хресної дороги. Бог не випадково вибрав для цього моє місто.

Я зрозуміла, що воно чекає на мене і на моїх однолітків. Воно хоче змінитися. Вірю що ми, молоде покоління, яке виїде в пошуки мудрості та знань, щось таки привезе у нашу колиску дитинства. Я особисто дуже надіюсь і вірю, що майбутнє Шаргорода залежить від нас.

Я люблю тебе, Шаргороде!


Читати інші роботи

 

Відео

English version