Європейський шлях Правобережжя: минуле і сучасність

Головна статті
Європейський шлях Правобережжя: минуле і сучасність
The European way of the Right Bank: the Past and the Present
Всі сторінки

 

Тематика: ВІд Магдебурга до твого міста

Назва: Європейський шлях Правобережжя: минуле і сучасність

Автор: Щербаков Максим

Неосяжні обшири Європи захоплюють своїм природним та культурним різноманіттям. Між Атлантикою та Уралом можемо побачити такі відмінні між собою країни, поєднані належністю до однієї цивілізації, яка поступово набуває спільності політичної. І, зокрема, до цього неосяжного простору належить і українське Правобережжя, що поєднало землі Київщини та Черкащини. Степи аж до обрію з поодинокими тополями уздовж доріг, захоплюючої краси краєвиди, що відкриваються з дніпровських круч, ліси Київщини та Холодного Яру, мальовнича річка Рось, що перетинає край, створюють неповторний наддніпрянський колорит, оспіваний у творах Шевченка, колорит, на фоні якого відбувалися драматичні події української історії, становилася наша нація, і який став, поряд з образом Галичини, одним з архетипів, символів, з якими асоціюється Україна. Природне багатство краю з давніх-давен вражало сучасників. За часів Речі Посполитої Наддніпрянщину захоплено називали «Батьківщиною Діани і Церери, землею, що тече медом і молоком». Згодом цей образ Наддніпрянщини відтворив Генрік Сенкевич у романі «Вогнем та мечем».

Вже у ті давні часи наш край був органічною частиною Європи. У XV – XVI століттях Україна перебувала в епіцентрі широкомасштабного інтеграційного процесу творення Речі Посполитої – великої федеративної держави від Балтики до степів Запоріжжя, котру інколи небезпідставно називають прототипом європейського цивілізаційного проекту. Та стародавня інтеграція принесла на українські землі передові здобутки європейської політичної та правової системи, зокрема основи шляхетського парламентаризму та самоврядування міст за магдебурзьким правом. Власне, Центрально-Східна Європа тоді випереджала Західну у формуванні демократичних традицій – якщо у Франції, Англії, Іспанії тоді існували абсолютні монархії та не могло бути й мови про місцеве самоврядування, то Річ Посполита разом з Німеччиною мали і місцеве самоврядування, і королі тут були не спадковими, а виборними. Виразною особливістю України стало поширення козацтва – нетипового для тогочасної Європи стану вільних людей, яке вже на початку XVII століття становило одну з основних верств населення Правобережжя. Світочем європейської культури на землях України стали Острозька та Києво-Могилянська академії.

На жаль, Речі Посполитій забракло національного та релігійного порозуміння. Несприятливе становище, у якому опинилися українці, призвело до початку Хмельниччини. Та вихід з європейської Речі Посполитої не ліквідував українського європеїзму, збагативши його натомість національними традиціями. Система магдебурзького права була поєднана із самоврядуванням адміністративних полків та сотень, в основу якого було покладено демократичний устрій Запорізької Січі. Невдовзі гетьман Іван Виговський та його радник Юрій Немирич здійснили вражаючу спробу оновити Річ Посполиту шляхом вступу до неї України на засадах Гадяцького трактату, що базувався на передових ідеях державницької думки, що випереджали свій час. Річ Посполита на нетривалий час стала федерацією трьох державних народів, одним з яких був український. І невідомо, як би пішла далі європейська історія, і чи не виник би згодом Європейський Союз у Східній Європі замість Західної, та здобутки Гадяцької унії були перекреслені під час Руїни, залишившись ідейним орієнтиром для нащадків.

Свідками славетної минувшини є міста і містечка Правобережжя. Тисячолітній Київ має нині особливий статус як столиця Української держави. А ще невід’ємною складовою краю є вільне козацьке місто Черкаси, яке за княжих часів розташовувалося на острові між двома рукавами Дніпра, один з яких існує й досі, а від другого лишилися нині Ірдинське болото, у якому ще століття тому селяни знаходили залишки стародавніх кораблів, та долина річки Тясмину. Колись місто було міцною фортецею, що захищала українські землі від набігів степових орд. Адже далі, на півдні, у Дикому Полі, проходив Великий Кордон – межа європейської цивілізації. Такий стан справ змінився лише кілька сотень років тому. Ще однією особливістю міста є те, що магдебурзьке право було надано Черкасам вже напередодні поділів Речі Посполитої – у 1791 році. Перший герб міста зображував козака на коні, що вказувало на історичну специфіку краю. Зображення козака та коня успадкував і сучасний герб Черкас.

Неподалік від Черкас – гетьманська столиця Чигирин. Місто пережило часи тривалого занепаду, та нині вступило у період відродження. На Замковій горі нині відбудовані укріплення колишньої фортеці. Поряд з Чигирином розташована резиденція роду Хмельницьких – Суботів. Далі – Холодний Яр, що поєднав цілі покоління борців за волю України – від козаків та гайдамаків до антикомуністичних повстанців XX століття. Нині це – місце проведення численних культурних заходів, на яких збираються патріоти з усієї України.

Багато в чому подібною є доля ще двох міст – Умані та Білої Церкви. Обидва міста були козацькими полковими центрами, згодом – належали двом великим польським аристократичним родинам – Умань була у володінні графів Потоцьких, а Біла Церква – графів Браницьких. Саме їхня спадщина поєднує два міста – це відомі в Україні та усій Європі парки «Софіївка» та «Олександрія». Вони є місцевим прикладом європейської ідеї єдності культурної спадщини та успішного діалогу культур. Я тричі відвідував «Олександрію», «Софіївку» ж вдалося побачити лише одного разу. Враження незабутні. Протягом одного відвідування все побачити не встигаєш – обидва парки дуже великі за площею – і тому, повертаючись, відкриваєш для себе щось нове, особливо, якщо відвідувати парк у різні пори року. Саме тут повною мірою розкривається європейська ідентичність нашого краю. Безумовно, Європу можна по-своєму відчути і в Києві – на Хрещатику або на Контрактовій площі, проте тут відчуття особливі, посилені близькістю  природи. «Олександрія» - чудове місце для роздумів над глибокими питаннями нашого цивілізаційного шляху; водночас тут просто отримуєш заряд позитивних вражень та енергії і довго почуваєшся щасливим. Мабуть, найкращим місцем «Олександрії» є Палієва гора понад Россю, звідки відкривається незабутній романтичний краєвид. Тільки вона розташована у віддаленій частині парку, не входить до стандартного екскурсійного маршруту, тому відвідувати треба самостійно, і до неї дещо складно знайти стежку.

Кінець XX століття відкрив новий етап в історії України – наша держава нарешті здобула незалежність і входить до родини європейських націй, вступивши до Ради Європи та ОБСЄ, поставивши за мету вступ до Європейського Союзу. Це нелегкий шлях - європейське майбутнє не здобувається за схемою «Прийде європейська влада, і збудує нам демократію». Діяти має сама нація, суспільство, громадяни. Перед нами стоять завдання завершити посткомуністичну трансформацію держави, провести радикальні реформи, очистити менталітет від пережитків тоталітарного ладу. Та й сама Європа продовжує розвиватися, відповідаючи на виклики сучасності – нинішня криза продемонструвала недосконалість існуючого устрою Євросоюзу, й перед європейцями постало завдання вдосконалення ЄС. Для українців це означає дві речі. По-перше, ми не маємо механічно копіювати прийнятий у ЄС устрій, а натомість треба переймати кращі досягнення Заходу, і водночас не відмовлятися від свого, якщо  маємо щось краще за прийняте у ЄС (наприклад, у народній культурі). По-друге, на мою думку, Україні є що запропонувати Європі у сфері досвіду подолання кризи. Це, на перший погляд, дивно звучить, але не тільки Європейський Союз має чим допомогти Україні, але й Україна, якщо вдуматися, може допомогти ЄС.

Я впевнений, що в Європі XXI століття Україна посідатиме важливе місце, адже недаремно один з найвідоміших політологів світу З. Бжезінський нещодавно запропонував перенести Раду Європи зі Страсбурга до Києва. Своє місце у Європейському домі знайдеться і для Правобережжя, яке у нових умовах зможе повноцінно розкрити свій природний та культурний потенціал. Нині наш край повертається до європейського шляху розвитку, започаткованого у далекому минулому. І завданням нашого покоління є повернення до цього шляху через відновлення Європи в Україні. І починати варто з відновлення Європи навколо себе.

Читати інші роботи


The European way of the Right Bank: the Past and the Present

Maksym Shcherbakov

Cherkasy that used to be a free Cossack city was awarded Magdeburg rights back in 1791, right before the separation of Rzecz Pospolita. Chyhyryn, a Cossack capital situated near Cherkasy is now restoring its former glory. Both Uman and Bila Tserkva used to be Cossack regimental centers and both later belonged to noble Polish families. Thus, right-bank Ukraine was a crossroads of historical events and is currently becoming a heart of Ukrainian touristic attractions.

 

 

Відео

English version