Від Магдебурга до Тернополя

Тематика: ВІд Магдебурга до твого міста

Назва: Від Магдебурга до Тернополя

Автори: Брилінська Олена, Рудяк Зоряна, Скоренька Соломія, Твердохліб Ольга, Шемлей Ірина

Немає щастя без свободи

свободи – без самоврядування,

самоврядування – без конституційності, конституційності – без моралі,

й жодного з цих великих благ –

без сталості й ладу.

(Клінтон Рассистор)

,



Демократична трансформація українського суспільства неможлива без повноцінного місцевого самоврядування, яке утверджує право й свободу окремої людини, громади, країни на безпосередню владу на власній землі через взаємодію громадянина, територіальної громади та держави. Саме таке тлумачення місцевого самоврядування проголошено Європейською Хартією місцевого самоврядування, прийнятою в 1985 році Радою Європи, і ратифікованої Верховною радою України в 1997 році. Метою даної роботи є аналіз самоврядних традицій у місті Тернополі через призму Магдебурзького права.

У даній роботі здійснено короткий екскурс в історію Магдебурзького права, в його сутність і зміст, особливості проявів та вплив на розвиток місцевого самоврядування в Україні і, зокрема, в місті Тернополі.

Минуле і сучасність нашого міста – тісно переплетені, однак осягнути корені нашого нинішнього життя, виявити ланцюжок впливів на прагнення до свободи й незалежності, до кращого життя громадян нашого міста – справа кожного молодого покоління, яке прагне досягнути більшого, відчувши свою роль, нехай на перший погляд незначну, але важливу для сучасного і прийдешнього свого міста, краю, народу.

Історія місцевого самоврядування, як відомо, своїми витоками сягає періоду античності. Ще давньогрецький філософ Аристотель відзначав, що в давніх демократіях громадяни управляли самі, тобто всі управляли і всі були керованими. Таке розуміння місцевого самоврядування - як місцеве управління, яке здійснює населення певної територіальної одиниці традиційно існує і понині. Розвиток його основних ідей, принципів, правил особливо яскраво спостерігаємо в ХІ–ХV ст. у Європі за феодальної доби, коли існували князівства, герцогства, графства, міста, парафії та інші місцеві форми врядування. Він був пов'язаний із розвитком, насамперед, торгівлі, яка стимулювала ріст міських громад, їх взаємозв’язки, завдяки чому громадянин відчував свою роль у житті громади, держави.

Особливу роль у цих процесах розповсюдження в Європі ХІІ століття так званого Магдебурзького права – феодального міського права, що полягало в привілеї самоврядування, який отримало німецьке місто Магдебург в 1188 році. Привілей самоврядування, а також пільги на оподаткування населення окремого міста, обумовили розвиток і порядок діяльності самоврядних органів, особливості міського життя і відносин у громаді, регламентування господарської діяльності та торгівлі, благоустрій міст, право спадкування тощо.

У цілому можна сказати, що норми Магдебурзького права регулювали суспільно-правові відносини в межах міста, звільненого від феодальної влади. Зокрема, порядок суду й судочинства, внутрішню структуру й діяльність купецьких корпорацій, ремісницьких цехів, торгівлю тощо.  Магдебурзьке право набуло поширення в Центральній та Східній Європі в різних формах, відповідно до місцевих умов і традицій. У Польщі, наприклад, сформувалися Шродське право (від міста Шрода, яке першим отримало право на самоврядування) та Хелмське право.

Магдебурзьке право поширилося в Чехії, Угорщині, Польщі, Литві, а звідти – на територію України. Українські міста отримували Магдебурзьке право від литовських князів, польських королів і українських гетьманів.

Уперше в Україні Магдебурзьке право дістали міста Галицько-Волинського князівства (м. Санок 1339 р., тепер Польща). Львову надано Магдебурзьке право в 1356 р., Кременцю – 1374 р., Києву – 1494-97 рр., Станіславові (тепер Івано-Франківськ) – 1663 р.. У ХУ–ХУІІ ст. Магдебурзьке право отримало більшість міст України. У різний час його одержали Вінниця, Глухів, Дубно, Житомир, Лубни, Козелець, Полтава, Стародуб, Чернігів та ін.

Норми Магдебурзького права використовувалися у всіх офіційних і приватних кодифікаціях права в Україні ХУІІІ-ХІХ ст. Після укладення в 1654 р. між Гетьманщиною і Московською державою військово-політичного союзу та поступового обмеження царським урядом політичної автономії Лівобережної України, Магдебурзьке право залишилося лише в деяких, так званих привілейованих містах. Фактично застосування Магдебурзького права в Україні припинилося після запровадження в 1781 «Установлення про губернії» та створення нової судової системи. У 1831 році Микола І своїм Указом скасував Магдебурзьке право по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до 1835 року.

У містах на західноукраїнських землях, які за першим поділом Польщі (1772 р.) відійшли до Австрії, органи міського самоврядування та суди, створені на основі Магдебурзького права, продовжували ще деякий час діяти. Згодом австрійський уряд значно обмежив права цих органів. У Львові застосування Магдебурзького права припинено в 1786 р.

В Україні Магдебурзьке право мало особливості та відмінності, як у порівнянні з німецьким варіантом, так і з правом самоврядування, що застосовувалося в Польщі. Із середини XVII століття виникли два основні варіанти міського самоврядування – власне Магдебурзьке право, що діяло переважно на Лівобережжі та Хелмське або Хелминське право. Його автором вважається відомий польський юрист П. Кушевич, який на основі джерел Магдебурзького права із застосуванням місцевих звичаїв написав працю „Право цивільне Хелмське” (1646 р.). Виділяють також Волоське право, яке надавалося селянам та жителям невеликих містечок. Цим правом панщина замінювалася натуральним податком, а земля переходила в громадське користування. Інші особливості Магдебурзького права стосувалися порядку його надання. Найбільшим містам воно дарувалося королями, а пізніше гетьманами. Проте міська громада могла самостійно викупити в свого феодала право на самоврядування. Магдебурзьке право могло бути надане частково або в повному обсязі. За цією ознакою міста поділялися на ратушні та магістратські. Магістратські міста користувалися повним Магдебурзьким правом. Вся повнота влади в них належала магістратам, що піклувалися про міський бюджет, благоустрій, регулювали ціни та ін.

Дуже поширеною є думка, що Магдебурзьке право видавалося королями у вигляді грамот. Насправді термін «Надати магдебурзьке право» є крилатим висловом, бо за своєю формою – це акт купівлі-продажу міста, яке після сплати ним певної суми грошей переходило у власність громади.

Коли ж «прийшло» магдебурзьке право в міста України, а сама в Тернопіль? До середини XVII ст., як уже було сказано, його мала більшість великих міст України. Понад 50 міст Тернопільщини здобули Магдебурзьке право в період з 1387р. по 1778 р.

Місцеве самоуправління (самоврядування) в Україні має довгу й драматичну історію. Воно виникло в середні віки у вигляді перших спроб самоврядування у містах, що були наділені магдебурзьким правом, зберігалося в часи козацької республіки, але практично повністю занепало після об'єднання України з Росією та знищення Гетьманщини. Але навіть за умов абсолютистської монархії, у другій половині XIX ст. почався процес відновлення самоврядування у вигляді земств та прийняття нових міських квазі-статутів. Цей процес значно пожвавився в останні роки Російської імперії. Була спроба запровадити широкі, демократичні основи місцевого самоврядування і в часи Української Народної Республіки. Аналіз конституційних проектів, починаючи з проекту конституції П. Орлика 1710 р., також засвідчує, що всі вони базувалися також на місцевому самоврядуванні.

Хоч писана історія міста Тернопіль бере початок з 15 квітня 1540 року, територія, на якій сьогодні воно розташоване почала заселятися ще близько 200 тисяч років тому, про що свідчать археологічні дані. Вони також показують , що у період IX-X ст. ця територія входила в зону формування єдиної матеріальної і духовної культури, що свідчить про створення єдиного етносу та його політичну консолідацію.

Місто Тернопіль славилося своїм затишком і красою, своїми мешканцями та видатними талантами. На жаль, воно було повністю знищене під час Першої та Другої Світових Війн. До сьогодні збереглися лише три споруди Старого Міста XVI ст: Надставна Церква Воздвиження Чесного Хреста, Церква Різдва Христового та Тернопільський Замок, які і сьогодні є не лише історичними пам’ятками, а й діють та служать окрасою нашого міста. Ще однією окрасою міста є Тернопільський Став. Наш край прославили всесвітньо відомі співачка Соломія Крушельницька, винахідник рентгенівських променів - фізик Іван Пулюй, лікар Михайло Горбачевський, митрополит Йосип Сліпий та інші.

20 січня 1548 року на клопотання Великого коронного гетьмана Яна з Тарнова, польський король Сигізмунд І надає місту тевтонське (німецьке) право згідно з яким Тернополю надавалися деякі привілеї. А саме: його жителі на 15 років були звільнені від податків, на 20 років від сплати мита, а також мали право влаштовувати щорічну ярмарку, щотижневі торги і мати склади на товари для закордонних купців. Після отримання цього права, мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо. Згодом поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і 2-пів-мірки вівса. Крім оплати, городяни відробляли на панському полі 2 дні щотижня, складали данину медом і свининою. За користування правом ловити рибу в ставі треба було брати участь у ремонті греблі та лісопилок.

Хоча Тернополю в 1548 році надано Тевтонське право, воно не було повним, оскільки місто мало власника. Міське самоуправління творила виборна влада – Рада (радні, райці, консули), а також лава присяжних – судовий орган. Разом ці дві колегії творили магістрат, головою якого був бургомістр. Тривалий час бургомістрами Тернополя були представники різних національностей: євреї, поляки, австрійці. Наприклад, М. Князьолуцький (1816 – 1826 рр.), А. Дзямський (1844 – 1849 рр.), Р. Шмідт (1868-1872 рр.).

Кинемо біглий погляд на зміст, організацію і функціонування такого самоуправління. Лавники займалися карними справами, інші справи були в компетенції радних. Рада поповнювалася із членів лави. Вибирати бургомістра місто Тернопіль тоді не могло. Цю посаду займав іменований власником війт, якому була надана широка виконавча влада. Ще один посадовець урядував на замку і називався старостою-державцем. Він був представником пана і затверджував присуди лави. Обов'язком ради було хоча б раз на тиждень, або щоразу, коли виникала потреба, збиратися в ратуші й вирішувати справи міської громади. У віданні ради було дотримання доступних цін на їжу й напої. Продавців, які порушували розпорядження райців, карали. Рада також пильнувала пекарів, різників та шинкарів, щоб не було обману у вазі й мірі. Радні (консули) мали також запобігати сваркам у місті, боронити від кривд вдів і сиріт, не дозволяти такі шкідливі ігри, як карти, кості тощо й викорінювати їх.

Із входженням Тернополя у 1772 році до складу Австрії в міському самоуправлінні відбулися зміни: до складу магістрату стали входити бургомістр, два асесори (засідателі), синдик (правник, уповноважений вести справи) і касир. У компетенції магістрату були: адміністративна влада в місті, фінансові справи, поліція, громадський «маєток» міста, збір податків, судівництво та перепис мешканців. Офіційною була німецька мова. Оскільки піддані не володіли нею, то урядовцями набирали німців або чехів. Відповідно і бургомістри тривалий час також були іноземці. Відтак у Тернополі з'явилися представники цих національностей. Міська поліція на той час складалася із капрала і шести поліцаїв.

Міський бюджет міста складався із доходів від громадської власності, якою розпоряджався магістрату, та податків. У компетенцію органу самоврядування входили всі аспекти міського життя: стан доріг, освітлення вулиць, медицина, санітарія, будівництво і архітектура тощо. Опікувався магістрат і освітою: школи були на утриманні міста.

Для розвитку нашого міста переломна подія відбулася 15 лютого 1843 р., коли останній власник Тернополя Тадеуш рицар фон Туркулл, герба Остоя уклав із маґістратом контракт і за грошову компенсацію у 175 000 флоринів сріблом відмовився від своїх прав на місто. 12 грудня 1844 р. австрійський цісар Фердинанд І надав Тернополю герб і статус та титул вільного королівського міста (використовувався офіційно до 1939 р.).

Першим бургомістром-українцем м. Тернополя був Володимир Лучаківський (Сьогодні його ім’ям названо одну з вулиць міста). Сучасники згадували: «На початку 1870-х років найвизначнішою постаттю поміж українців Тернополя і взагалі Поділля був молодий тоді адвокат Володимир Лучаківський. Він був єдиним адвокатом-українцем в Тернополі. Активно займався народними справами і його призначили посадником (бургомістром) Тернополя, що у той час було немислимо, щоб українець обійняв таку високу посаду. Але це сталося завдяки його поміркованій політиці, вмінню дипломатично вирішувати проблеми, високій освіченості та авторитету серед різних верств населення».

При Володимирі Лучаківському у Тернополі вперше з’явилося електричне освітлення, телефон, водогін. Водогін завжди був справним, санітарний лікар обстежував джерела та криниці, а в нічний час місто освітлювали ліхтарі, вулицями регулярно курсували фіакри. 2 січня 1897 року вступила в дію Тернопільська телефонна станція. Спочатку вона мала тільки 41 абонента. В основному це були державні установи. Користуватись телефонним зв'язком можна було тільки через центральний комутатор, що містився в кам'яниці Стахевича на площі Собєського. З новим 1908 роком у Тернополі вступив у дію міжміський телефонний зв'язок. Можна було розмовляти декілька годин на день. У цьому ж будинку працював і телеграф.

Під керівництвом В. Лучаківського було збудовано залізничний вокзал, в якому містилися зали очікування, квиткові каси і станційний ресторан з відповідним музичним супроводом. А в 1901 році місто вже мало електричне освітлення. Залу магістрату електрифікували в 1902-у році. Першого липня 1907 року міський уряд викупив у німецького товариства електрівню (електричну станцію).

Хвилювало раду і питання безробітних. Тому було вирішено на лугах, що оточували річку Серет, вести пробне видобування торфу. Виникали труднощі з бюджетом. Зокрема, у 1901 році дохідна частина бюджету становила 285 тисяч корон, а витрати — 392.300 корон. Був намір покрити дефіцит підвищенням податків. Якщо зважити, що тернополяни платили вже 7 відсотків шляхових, конкуренційний податок на будівництво парафіяльного костьолу в розмірі 20 відсотків, то податки були досить високими, а життя — дорогим. Правда, міська влада старалась зараджувати в скрутні часи, користаючись правом пропінації — продажу дозволу на виробництво та реалізацію алкогольних напоїв. Попри це, місто тратило щорічно зі свого скромного бюджету на утримання шкіл 32 тисячі корон (крім того, школи користувалися громадськими будівлями безоплатно); на забезпечення правопорядку — 64 тисячі, на утримання апарату магістрату — 80 тисяч корон. Сто тисяч витрачали на погашення боргів, а на культуру та доброчинність залишалася зовсім небагато. Вся надія міської влади покладалася на мешканців та громадські інституції. Громадські кам'яниці та ґрунти давали тільки 50 тисяч корон доходу.

Окрім вирішення прагматичних питань, бургомістр Лучаківський наповнював життя міста і глибоким духовним змістом. Спілкуючись з Іваном Франком, Соломією Крушельницькою, він залучав їх до культурного життя Тернопілля. Він особисто переклав з німецької та польської мов близько 20 п’єс, які тоді склали основу репертуару українського театру в Галичині. З німецької на українську мову він переклав також «Карний закон», видав «Причинок до етнографії галицького Поділля», написав комедії «Іспит на мужа» та «Несподівані женихи», був автором багатьох поезій, оповідань та гуморесок.

Як засвідчує історія нашого міста, однією з болючих проблем, що непокоїла міське самоврядування і в ті часи, була каналізація. Парадоксально, але і в ті часи на вулицях уже світилися електричні лампи, а належної каналізаційної системи місто не мало. Суттєві зрушення у вирішенні проблеми каналізації сталися аж у кінці XIX – на початку XX століття.

У 1905 році в Тернополі запровадили квадратні таблички з назвами вулиць та овальні з номерами будинків. А в 1906 році у центрі міста розмістили поштові скриньки. Це лише деякі штрихи до історії самоврядування Тернополя. З кінця 1910 і до початку 1913 року та в 1920-1929 роках життям міста керував уже комісар, якого призначала вища влада. Під час комісарського правління рада не діяла. Перший бургомістр та рада у період міжвоєнної Польщі були обрані у 1930 році. Будинок міського уряду зазнав перебудов і добудов, тому його нові частини датують по різному (переважно серединою-кінцем XIX ст.). Магістрат зазнав пошкоджень під час Першої світової війни, а в роки Другої світової був зруйнований; його не відбудовували. На цьому місці тепер гарний сквер із рідкісними деревами та кущами.

Кожного із посадовців, які мали заслуги перед містом, мешканці увіковічували певним чином. У довоєнному Тернополі вулиці носили імена Володимира Мандля, Леона Козьмінського, Фелікса Погорецького, Людвіка Пунчерта. Серед цієї плеяди, як уже було сказано, був лише один українець – Володимир Лучаківський, даниною шани якому стало повернення його імені на карту міста лише сьогодні.

Після правління В. Лучаківського місцеве самоврядування в Тернополі постійно удосконалювалося. Згідно Статуту від 21 березня 1933 про часткову зміну устрою Тернопільського місцевого самоврядування міська адміністрація включає в себе бюро місцевого самоврядування, підприємства і міські установи. Бюро місцевого самоврядування міста Тернополя ділиться на 5 відділів: Загальний відділ, Фінансово-податковий відділ, Технічний відділ, Відділ здоров’я і соціальної опіки, Пожежної охорони. Відділи очолювали начальники. Коли керівник відділу не міг виконувати службові обов’язки, заміняв його один із чиновників, визначений мером міста, а у випадку відсутності назначеного чиновника – найстарший по службі чиновник-референт.

Мер міста керував діяльністю всіх працівників місцевих органів влади, вів нагляд і здійснював контроль над їхньою діяльністю. До його обов’язків входило: давати загальні вказівки з позиції службового інтересу, узгоджувати діяльність відділів, перевіряти проекти залагодження усіх справ; керувати зібраннями Магістрату і Ради Місцевої, Комісій тощо, передбачених в обов’язкових приписах, якщо в межах тих приписів не передбачено передачі керівництва одному з членів Місцевого Уряду. Коли мер міста не мав змоги виконувати своїх обов’язків або коли він був на відпочинку, його заміняв заступник.

Про практику міського самоврядування в Тернополі в кінці ХІХ на початку ХХ ст. читаємо в архівних матеріалах. Зокрема, у «Звіті про роботу самоврядування по будівництву і відбудові міста Тернополя протягом 1919-1928 рр.» від 13.12.1929 р. (обласний архів) виявляємо цікаві факти про зміст і результати роботи з відбудови і розбудови міста, доріг і комунікацій, господарську діяльність, соціальну структуру і міжетнічні відносини тощо) та про перспективні наміри міської влади. Наприклад, у 1920 р. наводяться дані стосовно розвитку економіки (торгівля, дрібні промисли, с/г виробництво; відновлено ярмарки – щорічну – до дня св. Анни 26.07-8.08., а також щотижневу – щосереди та ін.). Плани розвитку міста будувалися з точки зору перспектив зростання чисельності мешканців: від 40.000 до 80.000 в найближчому майбутньому. Тому ставилися завдання ремонту і прокладання нових вулиць (укладання бруківки та асфальту), впорядкування назв вулиць і дорожних знаків, будівництво житла (у т.ч. для працівників магістрату), автовокзалу, лазні, розвиток комунікацій, озеленення міста і розбивка парків, боротьба за чистоту тощо.

Не менш цікаві архівні документи характеризують зміст і організацію праці Тернопільської міської управи. Наприклад, у «Регламенті роботи службовців Тернопільської міської управи» (Фонд №32, справа №24, 14 листів) читаємо, що в управі діяв «типовий регламент» (за нашими нинішніми мірками): визначалися обов’язки, порядок виконання, права службовця щодо невиконання незаконних розпоряджень, вимоги до рівня освіти (особливо знання права) і підвищення професійності; наводиться організаційна структура, зміст роботи окремих підрозділів, стосунки керівника і підлеглих; положення про президента (голову) міста, зміст його роботи і межі відповідальності, стосунки із заступниками тощо; про розпорядок дня (робочий день із 8.00 до 15.00; в суботу з 6.30 до 13.30 год.); порядок інформування громадян про роботу управи та заходи, що плануються (дошка оголошень, переписка, телефонне повідомлення тощо); вимоги щодо зовнішнього вигляду установи, чистоти; культури керівника (як взірця для підлеглих) та підлеглих. Особливу увагу привертають норми і правила діяльності керівника підрозділу. Зокрема, йдеться про те, що керівник підрозділу відповідає за організацію праці, здійснює контроль діяльності підлеглих, координує діяльність на основі законодавства, відповідних рішень і вказівок голови міста та публічних інтересів міста, інформує мера. Від нього вимагається неухильне дотримання статуту міста, інструкцій, професійна підготовка працівників, чіткий облік бюджетних втрат та ощадливість, бережливе ставлення до інвентаря. Що стосується підготовки документів, то вони повинні відповідати юридичним положенням, директивам міста та громадянському інтересу.

Не менш чітко прописані вимоги щодо документування діяльності самоуправління і, зокрема, правил роботи з конфіденційною інформацією. Цікаво зауважити, що в міській управі діяла бібліотека, яка містила також необхідну нормативно-правову базу діяльності влади.

Після приходу радянської влади відбулися значні зміни в житті Західної України, в тому числі і Тернополя. Радянський період в історії Тернополя позначився суперечливими тенденціями. З одного боку, відбувався розвиток освіти, змінювалася економіка краю, запроваджувалася безплатна медицина, соціальне страхування, пенсійне забезпечення, відкривався широкий доступ до надбань культури – кіно, театру, бібліотеки, музею, виставок тощо. Та, з іншого, – чимало тернополян було примусово виселено цілими сім’ями, а також відправлено у концтабори та в’язниці.

Фактичне відродження місцевого самоврядування в Україні почалося після ухвалення ряду Законів: «Про місцеві Ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування» (1990 р.), «Про формування місцевих органів влади і самоврядування» (1994р.), «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад» (1994р.), Конституційного Договору «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні» (1995р.) .

У Конституції України (1996 р.) місцевому самоврядуванню присвячено окремий – ХІ -й розділ (ст. 140-146), а також ряд статей інших розділів. Принципове значення має сьома стаття згідно якої місцеве самоврядування визнається і гарантується як елемент демократичного конституційного ладу. Конституція, таким чином стала правовою основою побудови системи місцевого самоврядування та організації діяльності його органів.

Суттєвими положеннями Конституції в галузі місцевого самоврядування, на нашу думку є: 1) закріплення ролі територіальної громади – природної асоціації жителів сіл (об'єднань сіл), селищ і міст – як організаційної основи всієї системи місцевого самоврядування; 2) фінансова гарантія місцевого самоврядування з боку держави, яка має брати участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримувати і компенсувати певні витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади; 3) роль місцевого самоврядування як гаранта прав і свобод громадян.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятий у 1997 році, встановив нову правову основу діяльності міської влади. Він закріпив недержавний статус органів місцевого самоврядування, що відповідає положенням Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування та Європейської Хартії про місцеве самоврядування.

На такій законодавчій базі робочою групою при Тернопільській міській раді було розроблено і 19 травня 2011 р. прийнято Статут територіальної громади міста Тернополя, який є основним нормативно-правовим актом територіальної громади. Він визначає правові, організаційні та фінансово-економічні засади місцевого самоврядування, а також статус територіальної громади міста та її членів, принципи їх участі в здійсненні місцевого самоврядування. Особливістю Статуту міста Тернополя можна вважати чітке визначення форм і правил участі територіальної громади у здійсненні місцевого самоврядування. Іншою особливістю, що, на нашу думку є вкрай важливим, – він визначає зміст, методи і форми забезпечення відкритості та прорості діяльності органів місцевого самоврядування. Статут описує діяльність та відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до положень Конституції та Законів України, включаючи міську раду, депутатів, міського голови і, закінчуючи муніципальною службою; матеріально-фінансові засади місцевого самоврядування та його гарантії.

Адміністративно-територіальний устрій нашого міста не має внутрішнього поділу на самостійні адміністративні частини. Тернопіль складається з трьох житлових районів: Центрального, Східного, Західного, а також двох промислових районів – Північного і Південного.

Згідно зі Статутом міста (стаття 2.3), Система місцевого самоврядування у Тернополі включає:

 

  1. територіальну громаду міста Тернополя;
  2. Тернопільську міську раду;
  3. голову міста Тернополя;
  4. виконавчі органи Тернопільської міської ради;
  5. органи самоорганізації населення.

 

Територіальну громаду міста складають мешканці міста, що постійно проживають і зареєстровані на території міста. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування як безпосередньо, так і через міську раду, міського голову та його заступників, виконавчі органи міської ради та громадські організації.

Тернопільська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування діє строго у відповідності з Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про статус депутатів місцевих рад", Європейською Хартією місцевого самоврядування й іншими нормативно-правовими актами.

Головною посадовою особою територіальної громади, що обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування є міський голова. На міського голову поширюються повноваження та гарантії депутатів міської ради (Ст.5.1 п.4). Права, обов’язки, повноваження та відповідальність міського голови визначає Ст. 5.9. Міський голова. Йому підпорядковуються секретар міської ради, п’ять заступників та допоміжні управління:

 

  1. Секретар міської ради (управління соціальної політики, відділ ведення державного реєстру виборців, головний спеціаліст – відповідальний секретар комісії з питань поновлення прав реабілітованих).
  2. Заступник голови з питань діяльності виконавчих органів ради (управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, відділ реформування житлово-комунального господарства, Головний спеціаліст – відповідальний секретар адміністративної комісії).
  3. Заступник голови з питань діяльності виконавчих органів ради (управління освіти і науки, управління у справах сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму, управління культури і мистецтва, відділ охорони здоров’я та медичного забезпечення, служба у справах неповнолітніх і дітей, секретар опікунської ради).
  4. Заступник голови з питань діяльності виконавчих органів ради (управління з питань містобудування та архітектури; управління обліку та контролю з використання комунального майна; управління торгівлі, попиту та захисту прав споживачів; відділ квартирного обліку та нерухомості; управління транспорту , комунікацій та зв’язку).
  5. Заступник міського голови керуючий справами (управління організаційно-виконавчої роботи; управління правового забезпечення; відділ кадрового забезпечення; відділ обліку та фінансового забезпечення; відділ матеріально-технічного забезпечення; архівний відділ; відділ автоматизованих систем управління; головний спеціаліст з мобілізаційної роботи).
  6. Заступник голови з питань діяльності виконавчих органів ради (фінансове управління; відділ державних реєстраторів; відділ «Єдиний дозвільний центр»; відділ земельних ресурсів; управління економіки, промисловості і праці; головні розпорядники коштів з питань планування та виконання бюджету).

 

Допоміжні управління:

 

  1. Відділ внутрішнього контролю та взаємодії з правоохоронними органами;
  2. Управління надзвичайних ситуацій;
  3. Управління муніципальної поліції;
  4. Відділ зв’язків з громадськістю та засобів масової інформації;
  5. Управління стратегічного розвитку міста;

 

Патронатний відділ.

Органи самоорганізації населення представлені такими інститутами як:

1. Громадські ради. Тернопіль – єдиний обласний центр в якому працюють 10 громадських рад. Понад 230 тернополян виявили бажання працювати в їх складі. Громадські ради покликані налагоджувати ефективну взаємодію громадськості та міських владних структур з основних напрямків життєдіяльності міста для оптимізації рішень при виконанні загальноміських програм. Вони працюють у таких напрямках:

 

  • з питань культури і моралі;
  • з питань стратегічного розвитку та містобудування;
  • з питань економіки, промисловості та підприємництва;
  • з питань екології;
  • з питань інвестицій та інновацій;
  • з питань освіти та науки;
  • з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства;
  • з питань молодіжної політики, спорту та туризму.

 

Найважливішим досягненням громади міста, на нашу думку, є розробка і затвердження її Статуту. В основу розробки Статуту лягла ідея розбудови міста як «території добра», в якому поважають основні європейські цінності: мир, демократія, права людини і верховенство права. Його Статті проголошують гарантію та захист прав і свобод людини й громадянина, народовладдя, підзвітність органів влади перед громадою, участь молоді у місцевому самоврядуванні через представництво в Молодіжній міській раді.

2. Молодіжна міська рада (ММР) при Тернопільській міській раді створена у відповідності до Моделі молодіжної муніципальної політики в Україні. До її складу входить 21 депутат, з яких 10 осіб – представники Молодіжних громадських організацій (МГО), 8 осіб – представники ВНЗ міста і 3 - Міського учнівського парламенту. В ММР працюють 4 постійні комісії:

 

  • з питань освіти, науки, культури та дозвілля молоді;
  • з питань спорту, туризму, екології та здоров’я молоді;
  • з питань зовнішніх зв’язків та інвестицій;
  • з питань соціально-правового захисту молоді.

 

При ММР діє Громадська палата, яка налічує 25 лідерів МГО міста та Студентська рада міста, яка об’єднує лідерів студентського самоврядування ВНЗ міста. Молодіжна рада робить перші кроки.

3. Студентські ради діють у: Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя, Тернопільському національному економічному університеті, Тернопільському національному педагогічному університеті ім. М.Гнатюка, Тернопільському інституті соціальних та інформаційних технологій та Тернопільській філії Європейського університету. Важливою подією для учасників студентських рад є Студреспубліка. Це своєрідний саміт активних студентів, де вони можуть представити себе і своє місто, а також розвинути свої навички в мистецтві полеміки та переговорів, висловити свою точку зору на проблеми України. Студреспубліка – унікальне місце, де студенти обмінюються досвідом і знаходять нових друзів. Приємно, що Тернопільська команда залишила вагомий слід в українській історії Студреспубліки-2011 не лише в основній програмі (тернополянин потрапив до Всеукраїнського парламенту), але і в КВК та спортивних змаганнях, де тернополяни виявилися сильнішими серед студрад України.

4. Міський учнівський парламент «Наснага» є активним учасником суспільного життя м. Тернополя, співпрацює з громадськими організаціями в реалізації заходів з підготовки до європейської інтеграції, проводить спільні акції, спрямовані на утвердження здорового способу життя та допомогу тим, хто цього потребує.

Міський учнівський парламент “Наснага” створений 18 жовтня 2005 року. До його складу входять учні 8-11 класів, об’єднані в законодавчу та виконавчу палати. Членами виконавчої палати є представники шкільних органів учнівського самоврядування. Законодавчу палату складають вільно обрані представники шкіл у міському учнівському парламенті “Наснага”.

При парламенті працюють 5 постійно діючих комісій:

 

  • з питань управління й організації учнівського самоврядування у ЗНЗ;
  • з питань навчання та соціалізації;
  • з питань культури і організації змістовного дозвілля;
  • інформаційно-дипломатична;
  • туристично-спортивна.

 

Організаційно-методичну підтримку кожної комісії здійснюють куратори з числа методистів Інформаційно-методичного центру міського управління освіти. В листопаді учасники парламенту були організаторами квесту на честь вшанування Української символіки, переможці конкурсу в подарунок отримали сувенірну символіку України. По закінченні квесту учасники разом з міським головою Сергієм Надалом відвідали музей політв’язнів.

5. Громадські організації. Вагомий внесок у культурний, соціальний та економічний розвиток міста Тернополя роблять понад 200 громадських організацій. Найактивнішими є: «Айсек», «Єднання», «Іскра Любові», «Німецька молодь», «Віра, Надія, Любов», «Демократичний альянс», «Зелений простір», «Молодіжний націоналістичний конгрес», «Молода просвіта», «Пласт», Асоціація захисту прав та свобод « Дружба», та інші. У їх доробку масштабні проекти. Зокрема Націоналістичного конгресу:

 

  • Екстремальний рейд «Заповіт»
  • Всеукраїнська теренова  гра «Антонівці  – Гурби». 30.04 – 03.05.2011 року у лісовому масиві між селами Антонівці на Тернопільщині та Гурби, що у Рівненській області, відбулася всеукраїнська спортивно-патріотична теренова гра «Гурби-Антонівці». Ця легендарна гра веде свою історію з 2003 року. В грі “Гурби-Антонівці” брало участь близько трьох тисяч молодих людей з усіх куточків України. Назву вона отримала від найбільшого бою в історії Української Повстанської Армії на межі сучасних Рівненської та Тернопільської областей. Саме тут 67 років тому підрозділи Української Повстанської Армії потрапили в оточення військ НКВД, так званий „Гурбенський мішок”. П’ять тисяч українських героїв мужньо боролися проти понад 35 тисяч окупантів за підтримки танків, літаків та бронепоїзда, і після кількох виснажливих днів бою вони вирвалися з оточення.
  • Обласна теренова  гра «Легенда УПА».
  • Відкритий турнір м. Тернополя з пейнтболу на «Кубок Шухевича» (25-26.06.11 р. ) з нагоди Свята Молоді. Кубок присвячений дню народження головного командира УПА Романа Шухевича, а метою - популяризація серед молоді й мешканців міста здорового способу життя.
  • Всеукраїнський вишкільний  табір «Відвага  ім. Івана Гавдиди» (голови КУН, який трагічно загинув у м. Києві)
  • Обласний вишкільний  табір «Лисоня  ім. Івана Гавдиди»
  • Обласний виховний  табір «Первоцвіт  нації».
  • Табір джамборі  «Повстанська ватра».

 

МГО «Німецька молодь» провела благодійну акцію “Купи зустріч з людиною”, яка тривала 19.11-13.12.2011р. в м. Тернополі і проходила в одній із соціальних мереж. Молодь Тернополя пожертвувала на потреби дитячих будинків 11 735 грн.

Дівчата та хлопці Тернополя без вагань ставали “лотами” щоб допомогти дітям. Загалом 220 дівчат та 183 хлопці погодились продати свій вільний час, а за виручені кошти купити необхідні речі в дитячі будинки. Загалом, до акції долучилось 2 697 учасників, що дозволяє сказати - це одна з найбільш масштабних благодійних акцій, що проходили в он-лайн режимі на Тернопіллі.

На знак подяки за участь, організатори ТММГО “Німецька молодь” влаштували невелике свято для учасників акції в арт-кафе “Коза”. Нарешті “лоти” мали можливість познайомитись із “покупцями”, взяти участь у конкурсах та просто розважитись.

МГО «Віра, Надія, Любов» проводить акції, які вже стали  традиційними у нашому місті:

 

  • «Свято в серце кожної дитини» до Різдвяних і Великодніх свят;
  • Лялькова вистава «Миколай у кожен дім»;
  • «Поруч з тобою» до дня солідарності з ВІЛ-позитивними людьми;
  • «Замками Тернопільщини»;
  • «Малюнок на асфальті» в День захисту прав дитини та багато інших.

 

Волонтери Організації також постійно відвідують діток у притулках  допомагають  їм у навчанні та спільно проводять  вільний час.

«Студенти для органів місцевого самоврядування – 2012» - це проект який реалізує ГО «Молодіжна Альтернатива» спільно із ТОМГО «Спілка Молодіжного Самоврядування» та Тернопільською міською радою. 1 лютого 2012 року о 15.00 годині у зеленій кімнаті Тернопільської міської ради відбувалася співбесіда з претендентами на стажування в міській раді. За результатами співбесіди були відібрані студенти, які проходитимуть стажування у структурних підрозділах Тернопільської міської ради.

Важливе значення мало проведення круглого столу, метою якого було залучення релігійних конфесій до розбудови свідомої міської громади. Під час дискусії зачіпались питання етики спілкування в громаді, якість сучасного спілкування та поняття гідності людини. На цю подію були запрошені представники всіх конфесій представлених в Тернополі, а також фахівці з теології та етики. Організаторами виступили ГО «Гуртом» та МО «Гармонія-М»

Виконавчий комітет і робочі групи Тернопільської міської ради готують до впровадження проекти, які є логічним продовження попередньої роботи:

1. Гордістю нашого міста є Тернопільський став, що знаходиться в центрі міста, місто має багато історичних пам’яток, тому планується перетворити місто в туристичний осередок. У зв’язку з цим проводиться конкурс між студентами університетів на кращий план туристичних стежок у місті Тернополі. Дані проекти знаходяться на розгляді в міській раді. Виставка-фестиваль – широкомасштабний проект, основною метою якого є сприяння розвитку туристичного бізнесу як на Тернопільщині так і областей та  регіонів України в цілому. До участі у виставці запрошені представники іноземних регіонів-побратимів Тернополя з  Білорусії, Болгарії, Польщі, Литви, Росії.

У рамках ІІI Західноукраїнської туристичної виставки-фестивалю відбувся:

 

  • Всеукраїнський туристичний форум «Туризм – ефективний чинник розвитку міст»,
  • Міжнародна науково-практична конференція на тему: «Актуальні питання рекламно-інформаційного забезпечення туристично-рекреаційної галузі у рамках проведення Євро-2012».

 

Нещодавно Голова обласної державної адміністрації В. А. Хоптян підписав розпорядження «Про організацію та проведення ІV Західноукраїнської туристичної виставки-фестивалю в м. Тернопіль», відповідно до якого цей захід відбудеться 17-20 травня 2012 року.

2. В Європі активно розвивається рух, пов'язаний із захистом навколишнього середовища, влада Європейських країн закликає користуватися велосипедами. Щоб підтримати цю ініціативу тернопільська міська рада запланувала  прокласти в Тернополі велодоріжки і створити термінали прокату велосипедів. Досвідом впровадження даного проекту поділилися з нами спеціалісти міста-побратима Хожува. Зараз розробляється план ознакування міста.

3. Географічне розташування нашого міста - Тернопіль знаходиться у центрі Західного регіону України - сприяє його розвитку в напрямку логістики. Тому планується створити логістичний центр на базі Тернопільського аеропорту.

4. Для кращого пізнання проблем місті та свіжого погляду на їх розв’язання Тернопільська міська рада закликає студентів вузів міста писати магістерські роботи на тему: «Власне бачення на розв’язання проблем міста Тернополя». На заклик уже відгукнувся педагогічний університет.

5. Робоча група Тернопільської міської ради розробляє підручник з історії Тернополя, який дозволить жителям міста краще ознайомитися з особливостями виникнення та історичного розвитку території, на якій вони проживають.

6. У Тернополі є Статут громади міста, а також герб міста.  Проте, щоб стати повноцінним європейським містом Тернопіль шукає своє гасло. В даний час проводиться конкурс на краще гасло міста, найкращі варіанти будуть розміщені на сайті міської ради, за які проводитимуть голосування в інтерактивному режимі.

Таким чином, ознайомлення з численними джерелами та архівними матеріалами й практикою врядування в м. Тернополі показало, що поширення Магдебурзького права мало позитивні наслідки для розвитку муніципального права, а також європейських, і вітчизняних демократичних традицій місцевого самоврядування. Воно створювало правове підґрунтя відносно незалежного розвитку міст, обумовило розвиток європейського гуманізму, громадянської активності та творення громадянського суспільства. Для українського народу і мешканців м. Тернополя воно спричинило розвиток демократичних і правових засад в управлінні державними справами, розвиток демократичної культури самоврядування. Принцип суспільного блага, як одна з його засад, послужив розвитку моральності влади, її патріотизму, прагненню служити народу, підпорядковувати приватні інтереси суспільним.

Проте, в історичному відрізку часу, заохочення литовською та польською адміністраціями переселення міщан-іноземців до міста Тернополя, спричинило боротьбу між представниками різних етнічних громад в органах місцевого самоврядування, що послабило на тривалий час позицію української громади. Таку позицію висловлюють і історики.

Читати інші роботи

 

Відео

English version