Місцеве самоврядування та місцевий розвиток. Аналіз зробленого та погляд на майбутнє (2008-2010р)

Підписання у Верховній Раді України 29 листопада   Угоди про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI між Блоком Юлії Тимошенко та блоком Наша Україна - Народна Самооборона , відкривало можливість для підготовки та реалізації реформ у сфері публічного управління, адже в угоді було записано таке: «3. Побудова  в  Україні публічної адміністрації європейського зразка:

  • реформування вищого та центрального рівня органів  виконавчої влади;
  • реформування адміністративно-територіального     устрою    та місцевого самоврядування в інтересах громадян;»

Прихід в Уряд низки міністрів, налаштованих на реформи дали старт підготовці таких реформ, які проте так і не були проведені, оскільки часу, відведеного цьому Уряду вистачило лише на підготовку та узгодження проектів реформ.

Підготовка та затвердження концепції реформи місцевого самоврядування та плану заходів з її реалізації

Концепція реформи місцевого самоврядування була схвалена рішенням Уряду Ю.В. Тимошенко , Розпорядження  вiд 29.07.2009  № 900-р Про схвалення Концепції реформи місцевого самоврядування.

До цього Міністерством регіонального розвитку та будівництва України було проведено велику роботу з розробки та узгодження проекту з заінтересованими органами: усіма центральними органами виконавчої влади, усіма обласними адміністраціями, асоціаціями місцевого самоврядування. Проект також розсилався в усі обласні ради, більшість з яких висловили свої зауваження та пропозиції до проекту.

Формально, проект розроблявся Міжвідомчою робочою групою, створеною відповідно до Розпорядження  вiд 14.05.2008  №714-р «Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування», яка була створена на підставі доручень Прем’єр-Міністра за наслідками зустрічі з міськими головами малих міст України, що відбулась у лютому 2008 року.

Проте реально до процесу розробки проекту було залучено багато фахівців із недержавних аналітичних центрів, Національної академії державного управління та її регіональних інститутів, експертів асоціацій місцевого самоврядування та міжнародних експертів, зокрема Ради Європи, та «батьків» польської реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.

До проекту було подано багато сотень різноманітних пропозицій, частина з яких була врахована.

Особливо активним у питаннях  внесення пропозиції до Концепції був Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк). Значний внесок в опрацюванні варіантів концепції надали неурядові організації - Центр політико-правових реформ, Інститут громадянського суспільства та Центр інституційного розвитку. Фактично в процесі опрацювання концепції було враховано думку представників органів місцевого самоврядувння та професійних груп, котрих торкається питання реалізації реформи.

Проект Концепції реформи місцевого самоврядування, так визначав проблеми розвитку місцевого самоврядування, а відтак потребу у реформі:

Існуюча в Україні система місцевого самоврядування сьогодні не відповідає потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування не спрямовано на реалізацію його головного  призначення - створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади.

Перед місцевим самоврядуванням постали виклики, які потребують ефективного та швидкого реагування:

  • економічна неспроможність переважної більшості територіальних громад, органів місцевого самоврядування щодо здійснення власних і делегованих повноважень;
  • недостатність ресурсів у бюджетах розвитку територіальних громад для інвестицій в інфраструктуру;
  • криза комунальної інфраструктури, загрозлива зношеність теплових, водно-каналізаційних, водопостачальних мереж та житлового фонду;
  • відсутність чіткого розподілу повноважень між рівнями, органами та посадовими особами системи місцевого самоврядування;
  • погіршення якості складу місцевих рад внаслідок запровадження пропорційної системи виборів за закритими партійними списками, слабке представництво територіальних громад, особливо, сільських, в обласних та районних радах;
  • відчуженість органів місцевого самоврядування від населення та їх корпоратизація, закритість і непрозорість діяльності, неефективне використання комунальної власності, земельних ресурсів, корупція, патерналізм у відносинах із населенням;
  • криза кадрової політики, системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації посадових осіб, службовців органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад;
  • нерозвиненість незалежного суспільного сектору соціальних ініціатив і соціальної економіки з виробництва соціальних, культурних, побутових, інформаційних та інших послуг для населення; невикористання ресурсного потенціалу цього сектору у місцевому розвиткові;
  • нерозвиненість форм прямої демократії, відсутність у жителів навичок безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення;
  • соціальна дезінтегрованість територіальних громад та неспроможність жителів до солідарних дій, спрямованих на захист своїх прав і відстоювання інтересів у співпраці з органами місцевої влади та досягнення спільних цілей розвитку спільнот;
  • складна демографічна ситуація у більшості територіальних громад і погіршення кількісних та якісних параметрів людських ресурсів.

Ці виклики посилюються проблемами правового та інституційного характеру, які так і не були вирішені у попередні роки:

 

  • конституційно-правовою невизначеністю територіальної основи місцевого самоврядування, диспропорціями системи адміністративно-територіального устрою;
  • надмірною централізацією повноважень, фінансово-матеріальних та інших ресурсів;
  • неефективною державною регіональною політикою, яка не стимулює громади до саморозвитку та прояву місцевої ініціативи;
  • дублюванням повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

 

Недосконалою системою контролю з боку держави за законністю діяльності органів місцевого самоврядування.

Метою реформування місцевого самоврядування в Україні Концепція визначає  підвищення якості життя людини за рахунок створення умов для сталого розвитку територіальних громад як самостійних та дієздатних соціальних спільнот, члени яких матимуть можливість ефективно захищати власні права та інтереси шляхом участі у вирішенні питань місцевого значення.

Фактично головною ідеологемою ухваленої Концепції стало формування реального, спроможного місцевого самоврядування на низовому(базовому) рівні - рівні територіальних громад. Інші рівні адміністративно-територіального устрою, також за Концепцією отримують повноцінні органи місцевого самоврядування, проте компетенція цих органів буде меншою, а повноваження, що вони реалізовуватимуть, визначатимуться на основі принципу субсидіарності.

Проте Концепція має одну ваду, у ній не визначається нова просторова основа органів місцевого самоврядування базового рівня. Концепція лише стверджує, що «Місцеве самоврядування базового та районного рівня має будуватися на новій територіальній основі. Її параметри та шляхи формування визначаються Концепцією реформування адміністративно-територіального устрою України.»

Логічніше було б ухвалити одну концепцію, яка б створювала умови для нового адміністративно-територіального устрою держави та визначала принципи наділення повноваженнями органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, що діють у різних адміністративно-територіальних одиницях. Проте боязнь чинної влади реформи адміністративно-територіального устрою давалась взнаки і тому ці два взаємопов’язаних процеси, як реформа адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування були розведені по двох концепціях.

Реально так і сталось: концепція реформи місцевого самоврядування була ухвалена тодішнім Урядом, а концепція реформи адміністративно-територіального устрою, так і не була внесена на розгляд Кабінету Міністрів України, хоча пройшла повне узгодження відповідно до Регламенту Кабінету міністрів України.

Концепція реформи місцевого самоврядування визначила принципи розмежування повноважень місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади за якими:

 

  • повноваження до органів місцевого самоврядування передаються державою, якщо:
  • вони не стосуються забезпечення конституційного ладу держави, цілісності і суверенітету, безпеки та зовнішньої політики;
  • потреба у відповідних публічних послугах є повсюдною;
  • на відповідному адміністративно-територіальному рівні створені представницькі органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм виконавчі органи;
  • вони стандартизовані, встановлено процедури надання відповідних публічних послуг
  • вироблено чіткі вимоги до якості відповідних публічних послуг, встановлені критерії оцінки, індикатори успішності виконання повноважень;
  • вони передаються на максимально низький рівень, на якому можливо і доцільно здійснювати ці повноваження з огляду на кадровий, фінансовий, інфраструктурний потенціал та ресурси, необхідні для реалізації повноважень на такому рівні;
  • органи місцевого самоврядування готові та спроможні виконувати надані їм повноваження;
  • органи місцевого самоврядування мають ефективні інструменти реалізації місцевої політики у межах переданих повноважень;
  • забезпечено зворотній зв’язок між державою та місцевим самоврядуванням шляхом встановлення відповідних інституцій та створення системи консультацій між державними органами та органами місцевого самоврядування через їх асоціації та об’єднання;
  • забезпечено належний рівень фінансування повноважень у вигляді закріплення частини податків та підтримки державою органів місцевого самоврядування, що ґрунтується на об’єктивних критеріях;
  • забезпечено ефективний та формалізований контроль місцевими державними адміністраціями за дотриманням органами місцевого самоврядування Конституції та законів України;
  • створено адекватну систему зовнішнього контролю з боку громадськості.

 

Рівень децентралізації влади повинен відповідати співвідношенню двох показників - свободи органів місцевого самоврядування в прийнятті рішень та адекватності їх відповідальності за прийняті рішення.

Концепція визначила, що на всіх трьох рівнях адміністративно-територіального устрою мають діяти органи місцевого самоврядування - відповідні ради та їх виконавчі органи. Визначено, що місцеві державні адміністрації діятимуть на районному та обласному рівнях, проте їхні повноваження мають бути суттєво іншими ніж це є сьогодні.

Вони наділяються повноваженнями контролю за законністю актів органів місцевого самоврядування на відповідній території, здійснюють виконавчу владу на відповідній території та координують діяльність територіальних органів виконавчої влади.

Важливим є спроба вивести голів місцевих державних адміністрацій з під політичного впливу. Концепція встановила, що голови місцевих державних адміністрацій є кар’єрними державними службовцями, що призначаються та звільняються за спеціальними процедурами.

І це логічно, адже органи місцевого самоврядування  є різного політичного забарвлення, тому наглядові органи, якими щодо органів місцевого самоврядування стають голови місцевих державних адміністрацій мають бути політично не упередженими.

Для виконання згаданої Концепції, Міністерством регіонального розвитку та будівництва України було розроблено, а Урядом затверджено розпорядженням  вiд 02.12.2009  № 1456-р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформи місцевого самоврядування» План заходів щодо реалізації Концепції реформи місцевого самоврядування, який визначає зміст заходів , виконавців та встановлює терміни їх виконання.

Саме цим планом визначено на 2010 рік підготовку основних законопроектів, які у випадку їх ухвалення забезпечать проведення реформи місцевого самоврядування.

Проміжний висновок:

Протягом 2008-09 років Урядом України виконано значну підготовчу роботу з проведення реформи місцевого самоврядування, зокрема підготовлено та затверджено відповідну Концепцію та план заходів з її реалізації, проте в 2010 році активність у реалізації плану заходів суттєво знизилась, що несе ризики у згортанні ініціатив щодо реформи. Такі побоювання частково підтверджуються відсутність такого пріоритету у програмі економічних реформ Президента України та програмі діяльності Уряду.

Джерело: http://www.csi.org.ua/www/?p=1333#more-1333

 

Відео

English version